Автентичні сходи до купелі, у якій Іван Хреститель здійснив освячення Ісуса, бачила наш спецкор Людмила Островська.
В долине реки Иордан, служащей границей между Иорданией и Израилем, на правом берегу, находится Место Крещения Господня, которое более двух тысяч лет назад, стало свидетелем важного события в истории христианства. Праздник Господнего Богоявления начали отмечать еще в II-III веках после Рождества Христова. Тогда зародились первые традиции и были написаны первые молитвы в честь крещения Иисуса в реке Иордан.
В Богослужебных текстах мы встречаем такие обороты, как «Иорданские воды», «великая река Иордан». Я надеялась, что увижу водоем, до середины которого не каждая птица может долететь, как говорили о нашем могучем, ревущем Днепре. Поэтому сначала не могла поверить, что эти заросли тамариска и тростника с мутным потоком, это воды большой реки.
Поражает ее незавидность. Десятки людей входят в купель шириной метра три и длиной метров пять, потому что дальше русло сужается в камышах до метровой отметки. Но побывав там, понимаешь, что вода маленькой речушки имеет духовное величие очищения. Кто знает, какой она была две тысячи лет назад? Но именно в этих водах крещением от Иоанна Крестителя, Иисус смыл первородный грех Адама, освободил человечество, и открыл горизонты вечной жизни.
Река не промышленная и свободна от дамб и рыболовства. Иордан не используют для судоходства. В конце концов, ее величие не измеряется размерами или кубометрами воды. Мы стоим на берегу святой реки в ожидании очищения от собственных грехов и приобщения к удивительной многотысячелетней истории.
Со стороны Иордании, из города Вади-эль-Харар в купальню ведет простая деревянная, а со стороны Израиля каменная лестница. Это граница между двумя странами.
Мне повезло купаться с обоих берегов. Спокойнее со стороны Иордании. Наблюдать наряды военных с автоматами, охраняющих границу Израиля, не очень комфортное зрелище, пока не абстрагируешься. Со стороны Израиля купель огорожена железными трубами с отметкой пограничного столба.
Недавно к реке открыли проезд, потому что зона милитаризирована. Виды при подъезде печальны: разбомбленные храмы, колючая проволока, блокпосты, предупредительные знаки о минных полях. В Иордании спокойно, сверкают купола новых действующих церквей, обустроены пешеходные дорожки с рекреационными зонами.
Около 16-ти лет назад при раскопках в Иордании, недалеко от русла реки, которая на протяжении тысячелетий существенно изменила траекторию течения, обнаружили странный подземный источник, который никогда не пересыхает. А после тщательных исследований именно около него нашли фундаменты как минимум пяти раннехристианских церквей.
Рядом сохранились лестница, по которой, как утверждают предания, спускался Иисус к потоку. Место огорожено, вода в источнике зеленоватая. Но энергетика там такая мощная, что ты не то, что сомневаться в правдивости места, даже говорить не можешь – так сковывает тебя волна воспоминаний о том, что читал и слышал о Святом Крещении и сошествии Святого Духа. Невольно замираешь … И вроде сам видишь, как Иисус снял верхнюю одежду и пошел по лестнице к Иоанну Крестителю.
А через несколько метров настоящее русло с водой, которое имеет память. Мы идем на дощатый помост. Как сказал наш экскурсовод Халет Омар, ежедневно десятки, а в дни Крещения – тысячи людей с молитвой погружаются в святую воду Иордана. Повторяя древний ритуал, который совершил Иоанн Креститель над Сыном Божьим.
Исключительность такого события подчеркивается специальной одеждой. Мы купили в церковной лавке широкие полотняные, уже освященные рубашки с изображением Господнего Крещения. Обряд предполагает надевание «ризы» на голое тело. Какой благоговейный трепет окутывает, когда ее надеваешь. Осознаешь, что погружение в эту Большую воду знаменует таинство крещения. Священники читают специальную молитву на повторение обетов, чтобы напомнить, что когда-то при крещении, мы взяли на себя обязанности выполнять заповеди Божии.
В момент погружения в воду, ты настолько погружен в себя, что не чувствуешь температуру воды. А она почти не отличается от температуры воздуха, поэтому не ощущаешь, освежился ли. Но тебе комфортно в этом пространстве, словно эта вода помнит и твое крещение… Вмиг окутывает, какое-то моментальное оцепенение, ком в горле и слезы благодати… Их не стесняешься, потому что ты один на один с водой, молитвой и Божьим ликом, который здесь витает. Это только на берегу, справа и слева, разные ощущения. В воде они одинаковые.
Такого потрясения и волнения в моей жизни еще не было. Все мирские проблемы – уже не проблемы, потому что над тобой здесь милость Божия. Я думала, что только у меня такие ощущения, но когда начала расспрашивать паломников, те плакали и не могли объяснить своего состояния. Не все видно словами измеряется, душа тоже голос подает…
Рубашка после купели – чудотворная. Ее сразу снимают. Не стирают, а высушивают и забирают домой, как один из главных сувениров путешествия по святым местам. И не только на память. Считается, что эта одежда имеет способность помогать во время болезней, успокаивать в жизненных неурядицах, усиливать молитву в час душевного смятения. Говорят, если преследуют напасти – стоит ее надеть, и все как рукой снимет.
Теперь эта рубашка стала моим оберегом. Я в ней купаюсь в святых источниках Украины и на Крещение. Когда веришь в ее силу, силу крещенской воды из самой реки Иордан, все сбывается. И слова, которыми мы приветствуем друг друга на Крещение «Христос крестится в Иордане», для меня наполнились новым непознанным до этого смыслом. Я знаю, какой была и купель, я видела небо над той вечной водой …
[:ua]У долині річки Йордан, що слугує кордоном між Йорданією та Ізраїлем, на правому її березі, знаходиться Місце Хрещення Господнього, яке понад дві тисячі років тому стало свідком найважливішої події в історії християнства. Свято Господнього Богоявлення почали відзначати ще в ІІ-ІІІ століттях після Різдва Христового. Тоді зародилися перші традиції і були написані перші молитви на честь хрещення Ісуса у річці Йордан.
У Богослужбових текстах ми зустрічаємо такі звороти, як “Йорданські води”, “велика ріка Йордан”. Я сподівалася, що побачу водойму, на середину якої не кожна птаха може долетіти, як казали про наш могутній, ревучий Дніпро. Тому спочатку не могла повірити, що ці зарослі тамариску і очерету з каламутним потічком, є водами великої річки.
Вражає її незавидність. Десятки людей заходять у купель завширшки метрів зо три і завдовжки метрів п’ять, бо далі русло звужується в очереті до метрової позначки. Але побувавши там, розумієш, що вода маленької річечки має духовну велич очищення. Хто зна якою вона була дві тисячі років тому? Але саме у цих водах хрещенням від Івана Хрестителя, Ісус змив первородний гріх Адама, звільнив людство, і відкрив обрії вічного життя.
Річка не є промисловою, вільна від дамб та риболовлі. Йордан не використовують для судноплавства. Зрештою, його велич не вимірюється розмірами чи кубометрами води. Ми стоїмо на березі святої річки в очікуванні очищення від власних гріхів та долучення до дивовижної кількатисячолітньої історії.
З боку Йорданії, з міста Ваді-ель-Харар, до купальні ведуть прості дерев’яні, а з боку Ізраїлю кам’яні сходи. Це кордон між двома країнами.
Мені пощастило купатися з обох берегів. Спокійніше з Йорданії. Але спостерігати наряди військових з автоматами, що охороняють кордон Ізраїлю, не дуже комфортне явище поки не абстрагуєшся. З боку Ізраїлю купіль обгороджена залізними трубами з позначкою прикордонного стовпа.
Нещодавно до річки відкрили проїзд, бо зона мілітаризована. Краєвиди при під’їзді сумні: розбомблені храми, колючий дріт, блокпости, попереджувальні знаки про мінні поля. В Йорданії спокійно, виблискують куполи нових діючих церков, облаштовані пішохідні доріжки з рекреаційними зонами.
Близько 16-ти років тому під час розкопок в Йорданії, неподалік русла річки яка упродовж тисячоліть суттєво змінило траєкторію, виявили дивне підземне джерело, яке ніколи не пересихає. А після ретельніших досліджень саме біля нього знайшли фундаменти як мінімум п’яти ранньохристиянських церков.
Навколо збереглися сходи, якими, як стверджують перекази, спускався Ісус до потоку. Місце обгороджене, вода в джерельці зеленкувата. Але енергетика там така потужна, що не те що сумніватися у правдивості місця, ти навіть говорити не можеш – так сковує хвиля спогадів читаного і чутого про Святе Хрещення і зішестя Святого Духа. Мимоволі завмираєш … І ніби сам бачиш, як Ісус зняв верхню одіж і пішов сходами до Івана Хрестителя.
А за кілька метрів теперішнє русло з водою, що має пам’ять. Ми йдемо на дощаний поміст. Як сказав наш екскурсовод Халєт Омар, щодня десятки, а у дні Водохреща – тисячі людей з молитвою занурюються у святу воду Йордану. Повторюючи древній ритуал, що здійснив Іван Хреститель над Сином Божим.
Небуденність такої події підкреслюється спеціальним одягом. Ми купили у церковній крамничці широкі полотняні, вже освячені сорочки із зображенням Господнього Хрещення. Обряд передбачає одягання “ризи” на голе тіло. Якийсь благоговійний трепет огортає, коли її одягаєш. Усвідомлюєш, що занурення у цю Велику воду знаменує таїнство хрещення. Священики читають спеціальну молитву на повторення хресних обітниць, аби нагадати, що колись при хрещенні, ми взяли на себе обов’язки виконувати заповіді Божі.
У момент занурювання у воду, ти наскільки заглиблений у себе, що не відчуваєш температуру води. А вона майже не відрізняється від температури повітря. тому не відчуваєш чи освіжився. Але тобі комфортно у цьому просторі, ніби ця вода пам’ятає і твоє хрещення… Вмить огортає якесь тимчасове заціпеніння, клубок у горлі і сльози благодаті… Їх не соромишся, бо ти один на один з водою, молитвою і Божим ликом, який тут витає. Це лише на березі, справа і зліва, різні відчуття. У воді вони однакові.
Такого потрясіння і бентеги у моєму житті ще не було. Усі мирські проблеми – вже не проблеми, бо над тобою тут ласка Божа Я думала, що тільки в мене такий стан, але коли почала розпитувати паломників, ті плакали і не могли пояснити свого стану. Не все-таки словами вимірюється, душа також голос подає…
Сорочка після купелі – чудотворна. ЇЇ відразу знімають і не перуть, а висушують і забирають додому, як один із головних сувенірів подорожі святими місцями. І не тільки на пам’ять. Вважають, що цей одяг має здатність допомагати під час хвороб, заспокоювати у життєвих негараздах, підсилювати молитву в годину душевного сум’яття. Кажуть, якщо трапилися напасті – варто її одягнути, і все наче рукою зніме.
Тепер ця сорочка стала моїм оберегом. Я у ній купаюся у святих джерелах України і на Водохреще. Коли віриш у її силу, силу хрещенської води із самої річки Йордан, все збувається. І слова, якими ми вітаємо один одного на Водохреще “Христос хрещається у річці Йордані”, для мене наповнилися новим непізнаним до того змістом. Я знаю якою була та купіль, я бачила небо над тією вічною водою…
[:]
