Громадська активістка Аліна Боднар нагадує про вбивство Георгія Гонгадзе
З матеріалів справи: «…Попович, за вказівкою Пукача, неподалік від місця зупинки автомобіля, в якому перебував Гонгадзе, викопав лопатою яму, приблизною шириною 70 см, і глибиною 1 метр. У цей час Протасов і Костенко залишалися в службовому автомобілі, утримуючи Гонгадзе. Далі Протасов, Костенко, Попович і Пукач вивели Гонгадзе, зняли з нього куртку, поклали на землю і зняли з нього черевики. Після цього Костенко зв’язав мотузкою руки і ноги Гонгадзе. Пукач, Протасов і Костенко віднесли пов’язаного Гонгадзе до викопаної ями і поклали обличчям вниз. Костенко, за вказівкою Пукача, обшукав Гонгадзе, забрав у нього з задньої кишені ключі і передав їх Пукачу.Після цього його поклали обличчям догори… Пукач запхав до рота Гонгадзе хусточку і почав руками здавлювати його горло і шию, а Протасов тримав Гонгадзе за плечі. Оскільки так задушити Гонгадзе не вдалося, Попович витягнув із штанів Гонгадзе ремінь та передав його Пукачу. Пукач накинув на шию Гонгадзе, уперся коліньми в область грудей і почав затягувати. У цей час Протасов тримав Гонгадзе за праве плече, а Костенко за ноги. Гонгадзе набрав у легені повітря. За вказівкою Пукача, Попович для того, щоб змусити Гонгадзе видихнути повітря, завдав кілька ударів в область живота. Після отриманих ударів Гонгадзе видихнув. Через здавлювання шиї петлею з ременя, Гонгадзе був зламаний кадик. Почалися конвульсії. Протасов і Костенко тримали Гонгадзе за ноги до самої смерті.Гонгадзе помер близько 01:00 17 вересня.*****
Упевнившись, що журналіст мертвий, Пукач, Протасов і Костенко скинули його тіло в яму. З метою приховати вчинення злочину, вони взяли з автомобіля каністру з бензином, облили тіло і підпалили. Коли вогонь згас, Пукач, Протасов, Костенко і Попович закидали яму з тілом землею і замаскували травою.У жовтні 2000 року Пукач з метою приховати злочин ще раз прибув на місце поховання Гонгадзе, викопав його та відвіз до лісництва Таращанського району Київської області. За допомогою сокири він від’єднав голову, закопавши тіло і окремо голову.
4 березня 2005 з двома кульовими отворами в голові був знайдений генерал міліції і колишній міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко, який підозрювався в організації вбивства Георгія Гонгадзе.Напередодні Генеральний прокурор Святослав Піскун публічно через ЗМІ оголосив про допит генерала. Допит було призначено саме на 4 березня. Смерть генерала була названа тоді самогубством. Двома пострілами в голову.
Тільки 15 березня 2008 року Апеляційний суд Києва визнав винними в убивстві Гонгадзе трьох експрацівників Департаменту зовнішнього спостереження МВС України – Валерія Костенка, Миколу Протасова й Олександра Поповича. Протасов отримав 13 років і помер у 2015 році в Менській колонії. А от Костенко (десь з 2014) і Попович (десь з 2017) вже на волі. Дванадцять років, які вони мали б відсидіти — вони НЕ відсиділи. І що для мене взагалі стало дикістю – про їх звільнення з в’язниці в інтернеті, в ЗМІ взагалі майже немає інформації…
29 січня 2013 року колишній начальник головного управління кримінального розшуку МВС Олексій Пукач за вбивство Георгія Ґонґадзе був засуджений до довічного ув’язнення.Касаційний суд 2 липня 2021 року підтвердив йому вирок.
*****Георгій Гонгадзе – це не моє покоління.Але для мене Він – символ правдорубства. Символ безкарності високопосадовців.Символ безсилого суспільства.Цинізму політиків. Забуття колегами.Я розумію, що і наше покоління прощає багато убивств, не слідкує за резонансними справами (як от, наприклад щодо судів по убивствах Небесної Сотні). Але уявити не могла, що через 20 років стоятиму на суді у вбивці Гонгадзе – Пукача – майже в пустому залі без представників його покоління. Страшно бути убитим. Страшно, коли за смерть не всі понесуть покарання. Страшно, що люди забудуть. Але все одно я досі щиро сподіваюсь, що замовники будуть покарані швидше, аніж підуть на той світ.
*****Сьогодні ще згадаю за вдячність Георгію Гонгадзе за те, що мала приклад журналістики совісті. Приклад відданості принципам. Навіть понад життя.Але сумніваюсь, що він хотів померти за свою правду. Ніхто не хоче. І наше завдання – змінити устрій системи, яка відбирає життя. Знищити цю систему. Викорінювати зло, яке вона несе. А не раз у раз пробачати, забувати, байдужіти. Ми залишаємо зло непокараним і живим, а світлі люди платять за це життям. Бо зло таки називають злом. *****
Більше про життя журналіста в проекті
Фільм про вбивство Гонгадзе
Автор Alina Bodnar
