Швидко, просто, ефективно!
Вже згадана на початку справа щодо позбавлення пам’яток історії та культури охоронного статусу стосується садиби, за адресою: вул. Хорива, 2. Боротьба за збереження архітектурного комплексу – садиби з 5 унікальних будівель різних періодів розвитку столиці триває ось уже четвертий рік. Три з них – тривають суди щодо охоронного статусу пам’яток.
Демонтаж пам‘яток за адресою: Хорива, 2 був зупинений громадськими активістами. Фото: Тетяна Човган
У 2010 році нинішній власник комплексу – ПП “Конвалія-Нерухомість” уклала з містом інвестиційний договір згідно якого мала провести реконструкцію або реставрацію будівель комплексу. 2014 року – комплекс отримав статус пам’ятки архітектури. Статус забороняв робити з будівлями будь-що, окрім відновлення і реставрації… Втім, забудовник не мав наміру витрачати зайвого і реставрувати на той час вже відселені будинки. Було обрано куди простіший шлях – визнати отримання охоронного статусу незаконним і здійснювати саме реконструкцію. Остання в українському законодавстві має настільки широке трактування, що фактично допускає нове будівництво, але суто в межах фундаментів раніше існуючої будівлі.
Найстарша будівля комплексу – одна з найстарших будівель Подолу. Її спорудження почали ще у 1830-ому році. Фото: Тетяна Човган
Справа щодо позбавлення комплексу охоронного статусу триває з 2018 року. Феміда поперемінно стає то на бік забудовника, то на сторону киян. Загалом це більше 30 засідань та більше 15 годин суцільного судового розгляду… Однак, Чаку не прихильник тривалих обговорень. Черговий перегляд справи – цього разу в суді апеляційної інстанції, склав всього одне засідання і тривав не більше 40 хвилин! За цей час колегія суддів за головування Чаку встигли проаналізувати 6 томів справи, подані сторонами процесуальні документи та навіть скласти текст рішення. Першого в судовій практиці України рішення, коли виключається не окрема пам’ятка, а одразу весь комплекс пам’яток воєдину. Такий підхід, вочевидь, може суттєво спростити підхід до забудови історичних кварталів, адже тепер не потрібно витрачати роки на те, щоб виключити з реєстру один за одним будинки, які “заважають”. Тепер до цього питання можна підходити комплексно! (в усіх розуміннях цього слова).
Втрата гостинного
Ще у 2011 році Кабінет Міністрів України на той час очолюваний Миколою Азаровим видав Постанову під № 1380, якою виключив будівлі Гостинного двору в Києві зі списку пам’яток архітектури. Це було необхідно для реконструкції будівлі в самісінькому центрі Подолу під торгово-офісний центр. Новий гостинний двір у вигляді офісу-ТРЦ мав стати символом ствердження в Україні нової влади, на противагу Майдану з його “Глобусом”, що стійко асоціювався з подіями Помаранчевої революції.
Гостинний двір до позбавлення статусу пам’ятки. Фото з мережі Інтернет
Однак, навіть за умови узгодженої позиції як Кабміну, так Мінкульту щодо “нецінності” одного зі стародавніх символів Подолу, позбавити статусу пам’ятку виявилось не так просто. Цілий ряд громадських організацій звернулося з відповідним позовом щодо визнання дій Кабміну незаконними та зобов’язання Мінкульту повернути статус будівлі.
У 2013 році справа дійшла до Євгена Чаку в Київському апеляційному адміністративному суді. Призначений на цю посаду за протекції Андрія Портнова, колишній суддя маріупольського районного суду, хотів показати лояльність режиму. Так само як і виключення комплексу пам’яток на Хорива, 2 з Держреєстру, питання позбавлення статусу Гостинного двору не забрало у судді багато часу. Відкриття провадження, вивчення всіх обставин справи, заслуховування сторін та фінальний вердикт в одіозного судді зайняв… всього лиш день!)))
Гостинний двір сьогодні. Фото: «Економічна правда»
Аргументація колегії суддів до якої окрім Чаку входили судді Фейдюк і Літвіна, теж заслуговує на окрему увагу.
– Щодо того чому позбавлення Гостинного двору охоронного статусу є обґрунтованим:
“Міністерством культури України було забезпечено проведення громадського обговорення у відповідності з п. 17 Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.00.2010 року № 996, у формі вивчення громадської думки шляхом розміщення на офіційній сторінці Міністерства в мережі Інтернет в розділі «Громадське обговорення» проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про виключення будівлі Гостинного двору у місті Києві із списку пам’ятників архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави» та пояснювальної записки до нього, в якій наводиться обґрунтування необхідності прийняття проекту акта. Зауважень та пропозицій від громадськості не надійшло”, – тобто позбавлення древнього символу Подолу є обґрунтованим, оскільки інших альтернативних пропозицій від громадськості щодо того, що з ним робити – не надходило.
– Щодо того чому позбавлення Гостинного двору охоронного статусу є законним:
“Згідно з висновком Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи проекту акта від 08.07.2011 року, проект Постанови № 1380 погоджено без зауважень. Крім того, згідно з висновком Міністерство юстиції України у проекті акта не виявлено положень, що сприяють або можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень…. “, – Міністерство юстиції України не вбачає ознак корупції у рішенні Кабміну, отже позбавлення статусу є законним.
– Щодо відповідності пам’ятки критеріям визначеним для об’єкту культурної спадщини, а саме – критерію автентичності:
“З фотоматеріалів Гостинного двору, які наявні у Фаховому висновку щодо автентичності сучасної будівлі Гостинного двору, вбачається, що будівля Гостинного двору після перебудови змінила зовнішній вигляд та поверховість”, – колегія прийшла до висновку про втрату автентичності будівлі Гостинного двору просто порівнявши його фотографії… зазвичай такі обставини встановлює профільна будівельно-технічна та мистецтвознавча експертизи… її тривалість може складати від півтора до двох років…
Справа втікача Онищенка
Ще однією яскравою сторінкою біографії Чаку є справа щодо реєстрації кандидатом у депутати посадовця часів Януковича Олександра Онищенка. Ще у 2016 році Верховна Рада України підтримала подання, на той час генпрокурора Луценка, про притягнення до кримінальної відповідальності, затримання й арешту нардепа Онищенка. Його, зокрема, підозрювали у розкраданні державного майна в особливо великих розмірах. Онищенко продавав газ державної компанії “Укргазвидобування” своїм же компаніям по заниженим цінам, що завдало державі збитків.
Олександр Онищенко кілька років переховувався від закону закордоном. Фото: «Слово і діло»
Після оголошення підозри нардеп дивовижним чином зник з України і був оголошений Генпрокуратурою в розшук. Втім, відчувши подих вітру змін, у 2019 році Онищенко приймає рішення повертатися до дому. Однак, не відразу. Спершу, продовжуючи перебувати закордоном уже екс-нардеп відправляє в Україну групу своїх юристів, які мають його зареєструвати кандидатом на прийдешніх парламентських виборах. Розрахунок простий – якщо Онищенко й досі так потрібен правоохоронцям його ніхто і ні за яких умов не зареєструє в жодному державному органі України. Натомість, якщо екс-депутата таки вдасться зареєструвати на виборах – він отримає додатковий виборчий імунітет від переслідування.
Особливістю здійснення судочинства при розгляді так званих “виборчих спорів” є те, що судом першої інстанції тут виступає апеляційний суд. Тож, доля знову обирає Чаку і дає йому шанс виправити всі свої попередні “помилки”.
Однак, Євген Васильович вирішив довіритися собі і не зраджувати своєму основному принципу – “швидкості та ефективності”.
Фото: Рішення у справі Онищенка пойнято за один день
20 червня 2020 року справа потрапила на розгляд суду, а вже 21 червня – готове рішення. Шостий апеляційний адміністративний суд зобов’язує Центральну виборчу комісію, що попередньо відмовила Онищенку в реєстрації, зареєструвати його кандидатом в народні депутати! Мотивація – єдиний встановлений аргумент суперечності в реєстрації кандидата – відсутність проживання на території України протягом останніх п’яти років. Втім, на думку суду – це не є поважна причина, адже Онищенко був відсутній в Україні з поважних причин. Екс-депутат захищав честь держави – готувався до міжнародних змагань закордоном. Недопуск до виборів лише з цієї підстави, на думку Чаку є антиконституційним та порушує ряд принципів права, що стоять вище закону: “На думку колегії суддів в даному випадку дії відповідача щодо відмови у реєстрації з підстав не дотримання позивачем вимоги Конституції України щодо проживання в Україні протягом останніх п`яти років на день проведення позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року були несумісними з принципом рівності перед законом, правової певності [?? – Авт.] та верховенства права, а також суперечили ст. 24 Конституції України, яка забороняє дискримінацію на підставі місця проживання”,
За інформацією видання Аргумент, у 90-ті рр. Онищенко був бригадиром банди кримінального авторитета “Киселя”, що тримало “під опікою” майже весь Голосіївський район столиці.
Ціна послідовності
Звісно, що всі означені випадки прийняття таких неоднозначних рішень мали б привернути увагу громадськості до декларацій судді. І ось лише декілька цікавих фактів прямо з декларації судді Євгена Чаку.
Суддя володіє будинком у Бориспільському районні Київської області. Його задекларована вартість – понад 1.7 млн.грн. Цей будинок був придбаний Чаку після того як у 2013 році зі списку пам’яток було успішно виключено Гостинний двір….
Суддя Чаку і його багацтва. Фото: Prosud
При тому, пропонуємо Вашій увазі проаналізувати та порівняти два рішення Чаку у двох абсолютно подібних справах щодо позбавлення будинків-пам’яток на Подолі охоронного статусу:
– позбавлення охоронного статусу Гостинного двору, 2013 рік: “Питання щодо автентичності тієї чи іншої будівлі як можливого об’єкта культурної спадщини встановлюється в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1760, тобто установами та організаціями, діяльність яких пов’язана з охороною культурної спадщини”.
– позбавлення охоронного статусу комплексу Хорива, 2, 2021 рік: “Вказані обставини на переконання суду свідчать про те, що садиба та її невід`ємні складові – будинки по вул. Хорива, 2 у Подільському районі м. Києва втратили свою автентичність”.
Відповідно до однієї з останніх декларацій судді – за 2019 рік, уміння “викручувати” одній й ті самі обставини, залежно від ситуації, як на користь одних, так і проти інших – те, що приносить Євгену Васильовичу сьогодні основний дохід. Окрім зарплати, у декларації судді також фігурує дохід від такого собі ЗАТ “ЮГ-АГРО”, кінцевим бенефіціарним власником якого є донецький олігарх Сергій Тарута.
Суддю Чаку пов’язують з сірим кардиналом Януковича – Андрієм Портновим. Зображення: 5 канал
Крім розкішного маєтку у передмісті родина судді має елітний позашляхових Land Rover Discovery Sport 2016 року та човен Crestliner 1650 Super Hawk, що на рік старший за автомобіль.
Водночас, якщо вірити офіційним даним декларації – Чаку абсолютно не довіряє електронним платіжним засобам. Зокрема, й тим на які йому офіційно, згідно закону нараховується зарплата. Свої “чесно зароблені” суддя воліє зберігати в готівковій формі. Загальна сума задекларованої у судді готівки складає 2,5 млн. грн.
Автор: Дмитро Перов, громадський активіст, голова ГО “Зелена хвилина”