З такою проблемою до редакції Кий-інфо звернулись потерпілі.
Із матеріалів справи: «Досудовим розслідуванням встановлено, що 01.06.2019 року, близько 09 год. 00 хв. Шабанов Микола Іванович, 03.10.1947 р.н., керуючи автомобілем «Renault Kangoo» р.н. СА0038ВМ та рухаючись на спуск при закругленні проїзної частини по вул. Райдужна в смт. Маньківка Черкаської області допустив виїзд на праве узбіччя по напрямку свого руху та в подальшому вчинив наїзд на пішохода Мовчан Любов Володимирівну, 27.06.1958 р.н., яка від отриманих травм загинула на місці події.
Між діями Шабанова М.І., який керуючи автомобілем «Renault Kangoo» р.н. СА0038ВМ здійснив наїзд на Мовчан Л.В., та її смертю існує прямий причинно-наслідковий зв’язок.
У відповідності до висновку судово-психіатричної експертизи № 1 від 27.01.2020 року Шабанов Микола Іванович, 03.10.1947 р.н. виявляв ознаки тимчасового розладу психічної діяльності психотичного рівня у вигляді генералізованого тонічного судомного нападу, що супроводжувався повною втратою свідомості, який виник на тлі органічного ураження головного мозку, внаслідок атеросклеротичного та гіпертонічного ураження судин мозку, що на думку комісії, на той час позбавляло його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними».
Минуло більш ніж два з половиною роки з моменту, коли ні в чому не винну людину – дружину, маму, бабусю свавільно позбавили життя, а відповідальності за скоєне до цього часу не поніс ніхто. З самого початку слідство, з невідомих нам причин, пішло шляхом штучного створення підстав для звільнення винуватця від законного покарання, – говорять потерпілі.
Також додають: після ДТП до водія не було застосовано будь-якого запобіжного заходу. Найперший, хто був зразу ж встановлений та допитаний буквально за кілька годин після ДТП, були не очевидці події, не ті, хто найпершими прибули на місце, допомагали винуватцеві та його пасажирці вибратись із автомобіля і бачили його стан, а ті особи, які могли якимсь чином, хоча б опосередковано, підтвердити надуману версію з епілептичними приступами у водія у минулому.
За словами потерпілих висновки амбулаторної та стаціонарної психіатричних експертиз майже ідентичні, проведені одними й тими ж експертами, які побудовані виключно на нібито діагностованих випадках епіднападів у досліджуваного «в анамнезі», тобто зі слів дружини; на показаннях єдиного, до того ж зацікавленого свідка, а саме знову ж таки дружини, яка знаходилась на пасажирському сидінні в момент трагедії; та на ксерокопіях медичних документів невідомого походження, отриманих слідчими від самого винуватця ДТП.
На підставі висновку судово-психіатричної експертизи, якою водія визнано неосудним, нібито він на момент ДТП втратив свідомість, до суду було скеровано не обвинувальний акт, а клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру.
Адвокати, які здійснюють його захист та представляють інтереси цивільного відповідача, постійно заявляють клопотання про відкладення засідань через різні причини, це і відпустки, і сімейні обставини, а також судові засідання в інших справах. При цьому суд їх кожен раз задовольняє, і це при тому, що дата та час кожного наступного засідання узгоджується з усіма учасниками розгляду, – скаржаться родичі загиблої в ДТП.
До цього часу ні водій, ні його рідні перед нами навіть не вибачились. Винуватець ДТП усі ці два з половиною роки живе звичайним життям, до нього не застосовано будь-якого запобіжного заходу. Більш ніж два з половиною роки винуватець смертельного ДТП живе своїм повсякденним життям, ходять з дружиною, сміються нам в обличчя і заявляють, що все одно ніхто його до відповідальності не притягне. Ми вже не знаємо, що нам робити, де й у кого шукати правди та справедливості!