В Європі утворилась антиукраїнська коаліція, яку очолила Угорщина. Усі спроби українських дипломатів залагодити конфлікт марні. Це підтверджується, зокрема, тим, що сьогодні парламентська асамблея Ради Європи ухвалила рішення, де засуджується, прийнятий Верховною Радою закон «Про освіту».
«Решительные реформы» наталкиваются на решительный протест. Именно так можно охарактеризовать скандал вокруг образовательного закона, и нам следует понять почему. Основная причина банальна – в апреле 2018 года в Венгрии пройдут очередные парламентские выборы, а, как известно, во время предвыборной кампании политики используют все доступные средства для увеличения своего электората. Не стал исключением и Виктор Орбан и его пока еще правящая партия «Фидес».
Выборы в Венгрии похожи на украинские, половина депутатов избирается по партийным спискам, а другая половина – по избирательным округам, где побеждает тот кандидат, который наберет большее количество голосов. И в первом, и во втором случае, игра вокруг языкового закона в Украине приносит дивиденды.
По венгерскому законодательству, граждане Венгрии, не проживающие постоянно в стране, также имеют право голосовать, но только по партийным спискам. Учитывая количество венгров, проголосовавших в 2014 году в своей стране, и сопоставляя их с количеством закарпатцев, которые отдали свои голоса венгерским партиям на последних местных выборах в Украине, становится ясно, что только от закарпатской диаспоры Орбан планирует получить не менее 1,5 – 2% голосов избирателей. Проходной барьер в Национальное собрание Венгрии составляет 5%. Согласитесь, получить четверть необходимых голосов, за критику закона соседней страны – искушение, перед которым любой опытный политик никогда не устоит.
С другой стороны, выступая «защитником» венгерского национального меньшинства в Украине и жестко отстаивая национальные интересы закарпатских венгров, любой политик набирает политические баллы и в самой Венгрии, как для своей партии, так и в своем избирательном округе. Украинцам легко это понять, поскольку в течение последних 20 лет, языковой вопрос был неотъемлемой частью борьбы, во время всех предвыборных кампаний.
И украинцам, наконец-то, нужно понять следующее. Исторически так сложилось, что наша территория – это лакомый кусок для соседей. Мы веками были окружены империями: или Османской, или Российской, или Австро-Венгерской. И на протяжении веков наши предки боролись за свое право быть хозяевами на этой земле.
Если кому-то кажется, что история не циклична – проанализируйте события последних трех лет. Мы снова отстаиваем наши земли на Востоке. Строим совершенно новые общественные отношения с центром. И, как бы странно это ни звучало, боремся за свой язык на Западе.
Нам нужно осознать, что речь, это фундамент любой нации. И если сегодня мы поступимся языковыми принципами, ради сохранения дружеских отношений с Венгрией или Румынией, то завтра останемся и без принципов, и без дружеских соседей, и без собственной территории. Решение ПАСЕ конечно, можно учесть, выводы Венецианской комиссии, которые будут вынесены в декабре этого года, тоже важны. Но гораздо важнее то, что нужно нам и нашим детям.
Так уж сложилось, мир поглощает слабых. Украинцам нужно понять – если прекратить физическую борьбу на Востоке или языковую на Западе, то наши потомки уже могут и не вспомнить, что когда-то имели свое собственное государство.
[:ua]«Рішучі реформи» наштовхуються на рішучі протести. Саме так можна охарактеризувати скандал навколо освітнього закону, і нам потрібно зрозуміти чому.
Основна причина банальна – в квітні 2018 року в Угорщині пройдуть чергові парламентські вибори, а, як відомо, під час передвиборчої кампанії політики використовують усі доступні засоби для збільшення свого електорату. Не виняток і Віктор Орбан та його, поки що правляча, партія «Фідес».
Вибори в Угорщині подібні до українських, частина депутатів обирається за партійними списками, а інша частина за виборчими округами, де перемагає один із кандидатів, що набере більшу кількість голосів. І в першому. і в другому випадку, гра навколо мовного закону в Україні приносить дивіденди.
За угорським законодавством, громадяни Угорщини, що не проживають постійно в країні, також мають право голосувати, але тільки за партійними списками. Зважаючи на кількість угорців, які проголосували у 2014 році у своїй країні, та співставляючи їх із кількістю закарпатців, які віддали свої голоси за угорські партії на останніх місцевих виборах в Україні, стає зрозуміло, що лише на закарпатській діаспорі Орбан планує здобути щонайменше 1,5 – 2% голосів виборців. Прохідний бар’єр до Національних зборів Угорщини становить 5%. Погодьтесь, отримати четвертину необхідних голосів, лише критикуючи закон сусідньої країни – спокуса, перед якою будь-який досвідчений політик ніколи не встоїть.
З іншого боку, виступаючи «захисником» угорської національної меншини в Україні та жорстко відстоюючи національні інтереси закарпатських угорців, будь-який політик набирає політичних балів і в самій Угорщині, як для своєї партії, так і на своєму виборчому окрузі. Українцям легко це зрозуміти, оскільки протягом останніх 20 років, мовне питання було невід’ємною частиною боротьби, під час усіх передвиборчих кампаній.
Та українцям, нарешті, потрібно зрозуміти інше. Історично так склалось, що наша територія – це ласий шматок для сусідів, ми століттями були оточені імперіями: чи то Османською, чи Російською, чи Австро-Угорською. І протягом століть нащі пращури боролись за своє право господарювати на цій землі.
Якщо комусь здається, що історія не циклічна – проаналізуйте події останніх трьох років. Ми знову відстоюємо наші землі на Сході. Будуємо абсолютно нові суспільні відносини із центром. І, як би це не дивно звучало, боремось за свою мову на Заході.
Нам потрібно усвідомити, що мова, це фундамент будь-якої нації. І якщо сьогодні ми поступимось мовними принципами, заради збереження дружніх стосунків з Угорщиною чи Румунією, то вже завтра залишимось і без принципів, і без дружніх сусідів, і без власної території. Рішення ПАРЄ звісно, можна брати до уваги, висновки Венеціанської комісії, які будуть винесені у грудні цього року, теж важливі. Але набагато важливіше те, що потрібно нам та нашим дітям.
Так вже склалось, світ поглинає слабких. Українцям потрібно зрозуміти – якщо припинити фізичну боротьбу на Сході чи мовну на Заході, то наші нащадки вже можуть і не згадати, що колись мали свою власну державу.
[:]
