Сполучення Одеса - Вінниця останнім часом стало чи не найпопулярнішим напрямком для подорожей.
8 вересня прем’єр-міністр України піклувався про спрощення митного контролю для вживаних європейських автівок, відкриваючи в Одесі, так званий, «АвтоХАБ». А вже наступного дня, Володимир Гройсман, разом із громадою міста та Президентом, святкував 654-ту річницю міста Вінниця.
Але залізниця вже так влаштована, що потяги курсують в обидва боки, і, щоб повернутись з Одеси, потрібно виїхати з Вінниці, а в більшості випадків, ще й зробити пересадку в столиці. Так було і з прем’єр-мінстром України, і з паном Порошенко, так сталось і з «морським голубом» Ігорем Ткачуком.
З 25 травня 2017 року Ігор Віталійович Ткачук обіймає посаду начальника Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», попередньо покинувши крісло в.о. генерального директора УДППЗ «Укрпошта».
В пресі точиться чимало дискусій стосовно того, за які заслуги Ткачука в «Укрпошті» його було призначено на нову, не менш стратегічно важливу для України посаду. Однак нас зацікавило інше. Лише в 2017 році Ігор Віталійович заповнив 4 декларації та подав їх до Національного агентства з питань запобігання корупції. І, якщо за сумлінність подання відповідних документів чиновника можна лише похвалити, то їх вміст щонайменше дивує.
24 травня 2017 року, перед звільненням з ДП «Одеський морський торговельний порт», Ткачук подає декларацію за 5 місяців поточного року, а вже на наступний ранок, 25 травня, звітує перед НАЗК за попередній 2016 рік – цього вимагає законодавство при поданні своєї кандидатури на посаду начальника державного підприємства” Адміністрація морських портів України”, яку, зрештою, з того самого дня Ткачук і обіймає.
Перше, що кидається в очі, це відсутність будь-яких задекларованих земельних ділянок у 2017 році. Фактично, Ткачук звільняється з попереднього місця праці без 4 414 кв.м. земельних угідь,
які вже у декларації, поданій наступного ранку з’являються.
До речі, у формі змін, що була подана також 24 числа (на 6 хвилин раніше основного звіту за 2017 рік), не зазначено куди «зникла» значна земельна територія чиновника.
Натомість, у 2017 році, родина Ткачуків дозволила собі придбати 2 нових автівки (одразу зазначимо, що це не вживані авто, розмитнені через нещодавно відкритий «АвтоХАБ»). Сам Ткачук пересідає за кермо новенького ToyotaLandCruiser, 2017 року випуску, а в графі транспортних засобів його дружини, з’являється Lexus бізнес-класу. Вартість рухомого майна складає понад 4 млн. грн. Звідки у держслужбовця кошти для купівлі таких вартісних авто? До речі, придбані вони були з різницею у 4 дні!
Так, у Ігоря Ткачука задекларований чималий дохід з основного місця праці: протягом січня-травня 2017 року він отримав 1 610 619 грн. зарплатні, але навіть цієї суми, разом із окладом дружини, було б недостатньо для придбання позашляховиків.
До речі, про зарплату. В декларації за 2016 рік Ігор Віталійович вказує, що отримав 702 163 грн. як винагороду за роботу в «Укрпошті». Зважаючи на те, що у вересні цього ж року Ткачук отримує місце директора Одеського морського торгового порту, навіть за найзваженішими підрахунками можна зрозуміти, що «головний листоноша» України отримував приблизно по 80 тисяч гривень щомісяця. Однак, ще в квітні 2016 року, на запит Інформаційної агенції «УНІАН», «Укрпошта» надала відповідь, що в.о. генерального директора цього стратегічно важливого підприємства, яким в той час і був Ткачук, отримував лише 22 931 грн, з яких посадовий оклад становив 10 665 грн. Тож, хто збрехав? «Укрпошта» чи сам Ткачук?
Читач може подумати, що у чиновників рівня Ігоря Віталійовича завжди є готівка та рахунки в іноземній валюті, на використання яких він може посилатись, коли громадськість почне задавати незручні питання щодо способу життя можновладця. І читач не помилиться! Такі рахунки дійсно є. І не лише у голови сімейства, а й в членів його родини також. Однак, їх накопичення або ж залишаються незмінними в задекларованих документах, або ж лише збільшуються.
Наприклад, задекларована у 2017 році сума коштів готівкою в Ігоря Ткачука та його дружини на 350 тисяч гривень більша, аніж в аналогічному пункті декларації за 2016 рік. Тобто чиновник, не лише не витрачав особистих збережень на придбання авто, а ще й зміг накопичити свій капітал. Окрім цього, Ткачуки змогли таку ж саму суму позичити третім особам. Між іншим, станом на 24 травня 2017 року «треті особи» винні Ткачукам понад 6 000 000 грн., який борг зараз – важко уявити.
Усі вищеперелічені факти випливають лише з відкритих джерел, що доступні кожному українцю. Що може відкритись суспільству, якщо копнути глибше в землю Ткачуків, яка дивним чином зникла із декларацій, невідомо. Зрозуміло одне – залишати ці кричущі факти поза увагою антикорупційних відомств було б відвертим нехтуванням свого громадянського обов’язку.
Саме тому юридичний відділ ГО «Центр медіарозслідувань «Булава» скерував відповідний запит щодо перевірки статків чиновника до правоохоронних органів.
Хтозна, можливо саме завдяки нашій з Вами небайдужості, пан Ткачук, разом з усією своєю родиною, придбає квитки на швидкісний потяг № 798, і вже у своїй рідній Вінниці почне «жити-по-новому».
[:]
