Під час перерви адвокат Степан Шухевич підійшов до Миколи і тихо мовив: "Ви вбили іншу людину — Майлова, сто разів гіршого, ніж Голубов. Це був спеціальний представник Сталіна, що контролював дипломатичні і консульські совєтські представництва у Польщі. Ви зробили приємну несподіванку товаришеві Сталіну…".
21 жовтня 1933 року у Львові 18-річний студент Микола Лемик двома пострілами в голову та серце здійснив атентат (вбивство з політичних мотивів) співробітника консульства СРСР Олексія Майлова. Це був виклик і знак протесту проти організованого радянською владою Голодомору в Українській СРР. В історії даний акт помсти назвали «пострілом в обороні мільйонів».
Радянське консульство знаходилось на вулиці Набєляка, 22 (нині Котляревського, 27). За інформацією істориків, Микола прийшов туди близько полудня, представився вигаданим ім’ям “Дубенко”. Почекавши трохи – пішов на до консула, але прийом здійснював 23 річний повноважений представник Йосипа Сталіна для контролю над дипломатичними установами СРСР на території Речі Посполитої.
«Це тобі від Організації українських націоналістів – за муки і смерть наших братів та сестер, за голод в Україні, за всі знущання!», – сказав Лемик, а тоді витягнув із кишені пістолет «Ортґіс» і вистрілив. Наступне завдання було – дочекатись польської поліції та здатись. На судді Лемик також пояснив мету свого вчинку, що було частиною задуманого плану. Розстріляти Миколу не могли, не було 21-го року, дали довічне. Восени 1939 року, на початку Другої світової війни, він утік із в’язниці. Однак в 1941 році, його все ж таки розстріляли – німецька поліція гестапо.
Вчинок молодого хлопця став натхненням для багатьох продовжувачів ОУН, а згодом і УПА.
