Й досі багатьом невідомо, що без українського вченого Юрія Кондратюка підготовка перших космічних польотів була б неможливою. Це людина із загадковою, навіть дещо авантюрною біографією. Людина, довкола якої й досі ведуться суперечки. Ким він був насправді? І якою була його доля?
Испокон веков люди наблюдали за Луной – таинственным ночным небесным светилом. Хотели узнать тайну его происхождения и яркости, наблюдали за ним в телескопы. Многие смельчаки мечтали долететь до Луны, посмотреть на её обратную сторону, которую не видно с Земли.
Давняя человеческая мечта стала реальностью 21 июля 1969 года, когда экипаж американского космического корабля «Аполлон-11» впервые высадился на поверхность Луны. Это событие стало новой победой и триумфом в освоении космического пространства.
Но до сих пор многим неизвестно, что без украинского ученого Юрия Кондратюка подготовка первых космических полетов была бы невозможной. Сейчас его имя золотыми буквами написано в музее НАСА – Национальном управлении по аэронавтике и исследованию космического пространства США.
Какая же связь между полетом американского пилотируемого космического корабля «Аполлон-11» и именем украинца Юрия Кондратюка? Ответ на этот вопрос после успешного завершения космической экспедиции на Луну дал американский ученый, технический руководитель НАСА доктор Джордж Майкл Лоу: «Мы нашли маленькую неприметную книжечку, изданную в России сразу после революции. Ее автор Юрий Кондратюк, рассчитал и обосновал энергетическую выгодность посадки на Луну по схеме: полет на орбиту Луны – старт на Луну с орбиты – возвращение на орбиту и стыковка с основным кораблем – полет на Землю».
Схема, которую обнародовал доктор Джордж Майкл Лоу, была просчитана украинским ученым и изложена в его книге «Завоевание межпланетных пространств». Позже эта схема получила название «Трасса Кондратюка».
Непосредственно с этими расчетами работал один из руководителей американской космической программы «Аполлон» Джон Хуболт. О Кондратюке и его вкладе в космическую отрасль в журнале «Life» он написал: «Когда на рассвете, в марте 1968 года, на мысе Кеннеди, с замиранием сердца я следил за стартом ракеты, несущей корабль «Аполлон» в направлении Луны, я думал в это время об украинце Юрии Кондратюке, который 50 лет назад разработал ту же трассу, по которой предстояло лететь нашим астронавтам».
…Настоящее имя Юрия Кондратюка – Александр Игнатьевич Шаргей. Это человек с загадочной, даже несколько авантюрной биографией. Человек, вокруг которого до сих пор ведутся споры. Кто же он был на самом деле? И какова была его судьба?
Будущий изобретатель родился летом 1897 года в Полтаве. Мальчик рано остался без матери. Во время протестов киевской интеллигенции против произвола властей она попала в царские застенки. Не выдержав там физических издевательств, сошла с ума и всю оставшуюся жизнь провела в больнице для душевнобольных. Вскоре умер и отец. Мальчика воспитывала мачеха, которая впоследствии спасла ему жизнь.
Увлекаясь теорией межпланетных полетов, юный Александр проявил незаурядные способности. Как свидетельствуют историки, еще в 16-летнем возрасте он написал книгу «Тем, кто будет читать, чтобы строить», в которой проработал теорию орбитальных полетов.
Кость Бондаренко – публицист, историк:
К тому времени он был совсем молодым человеком с небольшим багажом знаний, как и человечество, в отношении космоса. Он рассуждал: запуская ракету, надо вывести на орбиту того или иного небесного тела искусственный спутник. Затем занять положение этого спутника и использовать его как базу. Пилотируемый космический аппарат можно с искусственного спутника спускать на планету и поднимать из нее. Это и было его одним из главных открытий.
Через несколько лет ученый признался, что на размышления относительно этой теории его вдохновил популярный в те времена роман немецкого писателя Бернхарда Келлермана «Тоннель», в котором говорилось о строительстве тоннеля между Европой и Америкой.
Шаргей загорелся желанием создать два фантастических на тот момент проекта: пробивка глубокой шахты, ведущей к центру земли для использования тепла ее недр и полета за пределы Земли. Тема глубокой шахты вскоре оказалась бесперспективной, а тема межпланетного полета виделась реальной благодаря возможности теоретических исследований.
В 1916 году Александр Шаргей поступил на механическое отделение Петроградского политехнического института. Но вскоре был призван в армию, и в конце 1916 года он был отправлен на турецкий фронт. Во время революционных событий в России, Александра мобилизовали в армию Белой армии Деникина, откуда он дезертировал. Впоследствии парня мобилизовали повторно. Во второй раз он бежал во время переезда из Киева в Одессу. Без документов, раненый, он оказался в красноармейском госпитале в селе Малая Виска (территория нынешней Кировоградской области).
Кость Бондаренко – публицист, историк:
Так случилось, что служа в белой армии, он оказался в одной палате с тяжело раненным и безнадежно больным туберкулезом красноармейцем Юрием Кондратюком. Когда Кондратюк умер, мачеха Шаргея, чтобы спасти жизнь своему приемному сыну, подкупила врача, чтобы тот документы умершего парня передал Шаргею. Кондратюк был похоронен под фамилией Шаргей, а настоящий Шаргей выжил и, взяв документы своего врага, всю оставшуюся жизнь прожил как Юрий Кондратюк.
Однако, он постоянно боялся разоблачения. В 1922 году Юрий Кондратюк принял решение эмигрировать. Решил пересечь границу и поселиться в Копенгагене. Очень тщательно рассчитал, сколько пищи ему нужно взять с собой, перемолол сухари, высушил яичный белок. Когда пограничники нашли в его вещах пищевой порошок, они решили, что перед ними сумасшедший и отправили его обратно. Возвращаясь домой, Кондратюк заболел тифом, но выжил.
В 1925 году он отправил свои технические расчеты в наркомат по военным и морским делам. Изучив их, ученые были озадачены. Кондратюка пригласили работать в Москву. Но он отказался, потому что боялся раскрытия тайны биографии Александра Шаргея.
Он уехал в Сибирь, потом на Кавказ, потом снова вернулся в Сибирь. Везде работал рядовым механиком и продолжал исследовать тему космических полетов.
В 1930 году его арестовали и приговорили к трем годам лагерей за то, что по его проекту в Новосибирске без единого гвоздя был построен мощный деревянный элеватор. Металл и гвозди тогда были в дефиците. Кто-то из руководства решил, что этот проект сделан, чтобы нанести ущерб государству. Якобы элеватор развалится. Однако элеватор простоял более 80 лет.
Досрочно из заключения Кондратюку удалось выйти только благодаря тому, что в прессе стали появляться сведения о нем как о талантливом конструкторе.
Александр Игнатьевич поселился в Харькове и начал работу над проектом ветровой электростанции на горе Ай-Петри в Крыму.
Во время одной из поездок в Москву, он познакомился с будущим конструктором космических ракет Сергеем Королевым, который предложил Кондратюку перейти к нему на работу. Но Кондратюк отказался. Бывший белогвардеец понимал, что после тщательной проверки его анкеты НКВД ему грозит… расстрел. Поэтому он согласился лишь переехать в Москву и заниматься научной работой.
Во время немецко-советской войны Юрий Кондратюк вступил в ряды народного ополчения, был телефонистом, а в 1942 году… пропал без вести. Говорили, мол, видели Кондратюка в тюремных конструкторских бюро, и он там погиб. Кто-то говорил, что он попал к немцам и работал в конторе Вернера фон Брауна.
Еще одна версия исчезновения — якобы после войны он работал в Америке и его знания использовали при создании космических программ. Но все это лишь догадки, инсинуации. Биографы говорят, что 1941 или 1942 год – конечная дата его жизни. Других данных о Кондратюке-Шаргее нет. Только в 1969 году, когда в американском журнале «Life» появилась статья о изобретателе, первый секретарь ЦК Компартии Украины Петр Шелест дал задание расследовать настоящую биографию украинского ученого.
Начали собирать документы и оказалось, что почерки ученого Кондратюка и гимназиста Кондратюка не совпадают, и гимназист Кондратюк учился на тройки. Это сбило с толку биографов. И только в 1977 году сводная сестра Кондратюка Нина Шаргей раскрыла обстоятельства изменения фамилии ее братом.
С тех пор имя Юрия Кондратюка справедливо вернули в науку. Им назван один из астероидов и лунный кратер. Это имя носит Полтавский Национальный технический университет. Федерация космонавтики Украины учредила медаль и диплом имени Кондратюка. Этой наградой отмечены украинские ученые, конструкторы, инженеры, ветераны ракетно-космической отрасли, в том числе и граждане США, Китая, Бразилии, сотрудничающих с Украиной по совместным программам освоения космического пространства.
[:ua]Споконвіків люди спостерігали за Місяцем – таємничим нічним небесним світилом. Хотіли дізнатись таємницю його походження і яскравості, спостерігали за ним у телескопи. Багато сміливців мріяли долетіти до Місяця, подивитись на його зворотній бік, який не видно з Землі.
Давня людська мрія стала реальністю 21 липня 1969 року, коли екіпаж американського космічного корабля «Аполлон–11» вперше висадився на поверхню Місяця. Ця подія стала новою перемогою і тріумфом в освоєнні космічного простору.
Але й досі багатьом невідомо, що без українського вченого Юрія Кондратюка підготовка перших космічних польотів була б неможливою. Нині його ім’я золотими літерами написано в музеї НАСА – Національного управління з аеронавтики і дослідження космічного простору США.
Як же пов’язані між собою політ американського пілотованого космічного корабля «Аполлон-11» та ім’я українця Юрія Кондратюка? Відповідь на це запитання після успішного завершення космічної експедиції на Місяць дав американський вчений, технічний керівник НАСА доктор Джордж Майкл Лоу: «Ми знайшли маленьку непримітну книжечку, видану в Росії одразу після революції. Її автор Юрій Кондратюк, розрахував і обґрунтував енергетичну вигідність посадки на Місяць за схемою: політ на орбіту Місяця – старт на Місяць з орбіти – повернення на орбіту і стиковка з основним кораблем – політ на Землю».
Схема, яку оприлюднив доктор Джордж Майкл Лоу, була прорахована українським вченим і викладена в його книзі «Завоювання міжпланетних просторів». Пізніше ця схема отримала назву «Траса Кондратюка».
Безпосередньо з цими розрахунками працював один із керівників американської космічної програми «Аполлон» Джон Хуболт. Про Кондратюка і його внесок у космічну галузь в журналі «Лайф» він написав так: «Коли на світанку, у березні 1968 року, на мисі Кеннеді, із завмиранням серця я стежив за стартом ракети, що несла корабель «Аполлон» у напрямку Місяця – я думав у цей час про українця Юрія Кондратюка, який 50 років тому розробив ту саму трасу, по якій належало летіти нашим астронавтам».
…Справжнє ім’я Юрія Кондратюка – Олександр Гнатович Шаргей. Це людина із загадковою, навіть дещо авантюрною біографією. Людина, довкола якої й досі ведуться суперечки. Хто ж він був насправді? І якою була його доля?
Майбутній винахідник народився влітку 1897 року в Полтаві. Хлопчик рано залишився без матері. Під час протестів київської інтелігенції проти свавілля влади вона потрапила в царські катівні. Не витримавши там фізичних знущань, вона збожеволіла і решту свого життя провела у лікарні для душевнохворих. Невдовзі помер і батько. Хлопчика виховувала мачуха, яка згодом врятує йому життя.
Захоплюючись теорією міжпланетних польотів, юний Олександр виявив неабиякі здібності. Як свідчать історики, ще у 16-річному віці він написав книжку «Тим, хто буде читати, щоб будувати», в якій опрацював теорію орбітальних польотів.
Кость Бондаренко – публіцист, історик:
На той час він був зовсім молодою людиною з невеликим багажем знань, як і людство, щодо космосу. Він міркував: запускаючи ракету, треба вивести на орбіту того чи іншого небесного тіла штучний супутник. Потім зайняти становище цього супутника і використовувати його як базу. Пілотований космічний апарат можна зі штучного супутника спускати на планету і піднімати з неї. Це і було одним з головних його відкриттів.
Через кілька років вчений зізнався, що на роздуми щодо цієї теорії його надихнув популярний в ті часи роман німецького письменника Бернгарда Келлермана «Тунель», у якому йшлося про спорудження тунелю між Європою і Америкою.
Шаргей загорівся бажанням розробити два фантастичні на той момент проекти: пробивання глибокої шахти, що веде до центру планети, з метою використання тепла її надр і польоту за межі Землі. Тема глибокої шахти невдовзі виявилася безперспективною, а тема міжпланетного польоту вбачалась реальною завдяки можливості теоретичних досліджень.
У 1916 році Олександр Шаргей вступив на механічне відділення до Петроградського політехнічного інституту. Але невдовзі був призваний в армію, і наприкінці 1916 року його відправили на турецький фронт. Під час революційних подій в Росії? Олександра мобілізували у військо Білої армії Денікіна, звідки він дезертирував. Згодом хлопця мобілізували повторно. Вдруге він втік під час переїзду з Києва до Одеси. Без документів, поранений, він опинився у червоноармійському шпиталі в селі Мала Виска (територія нинішньої Кіровоградської області).
Кость Бондаренко – публіцист, історик:
Так сталося, що перебуваючи у білій армії, він опинився в одній палаті з важко пораненим і безнадійно хворим на туберкульоз червоноармійцем Юрієм Кондратюком. Коли Кондратюк помер, мачуха Шаргея, щоб урятувати життя своєму прийомному синові, підкупила лікаря, аби той документи померлого хлопця передав Шаргею. Кондратюка було поховано під прізвищем Шаргей, а справжній Шаргей вижив і, взявши документи свого ворога, решту життя прожив, як Юрій Кондратюк.
Проте, він постійно боявся викриття. У 1922 році Юрій Кондратюк прийняв рішення емігрувати. Вирішив перетнути кордон і оселитися в Копенгагені. Ретельно розрахував, скільки їжі йому треба взяти з собою, перемолов сухарі, висушив яєчний білок. Коли прикордонники знайшли у його речах харчовий порошок, вони вирішили, що перед ними божевільний і відправили його назад. Повертаючись додому, Кондратюк захворів на тиф, але вижив.
У 1925 році він надіслав свої технічні розрахунки до наркомату з військових та морських справ. Вивчивши їх, вчені були спантеличені. Кондратюка запросили працювати до Москви. Але він відмовився, бо боявся розкриття таємниці біографії Олександра Шаргея.
Він поїхав до Сибіру, потім на Кавказ, потім знову повернувся до Сибіру. Всюди працював рядовим механіком і продовжував досліджувати тему космічних польотів.
У 1930 році його заарештували і засудили до трьох років таборів за те, що за його проектом у Новосибірську без жодного цвяха був побудований потужний дерев’яний елеватор. Метал і цвяхи тоді були в дефіциті. Хтось із керівництва вирішив, що цей проект зроблено, аби завдати шкоди державі. Нібито елеватор розвалиться. Проте елеватор простояв понад 80 років.
Достроково із ув’язнення Кондратюку вдалося вийти лише завдяки тому, що у пресі почали з’являтися відомості про нього, як про талановитого конструктора.
Олександр Гнатович оселився у Харкові і розпочав роботу над проектом вітрової електростанції на горі Ай-Петрі в Криму.
Під час однієї з поїздок до Москви, він познайомився із майбутнім конструктором космічних ракет Сергієм Корольовим, який запропонував Кондратюку працювати у нього. Та Кондратюк відмовився. Колишній білогвардієць розумів, що після ретельної перевірки його анкети НКВС йому загрожує… розстріл. Тому він погодився лише переїхати до Москви і займатися науковою роботою.
Під час німецько-радянської війни Юрій Кондратюк вступив до лав народного ополчення, був телефоністом, а в 1942 році… пропав без вісті. Говорили, що бачили Кондратюка у тюремних конструкторських бюро, і що він там загинув. Хтось казав, що він потрапив до німців і працював у конторі Вернера фон Брауна.
Ще одна версія зникнення – нібито після війни він працював в Америці і його знання використовували під час створення космічних програм. Але все це лише здогадки, інсинуації. Біографи кажуть, що 1941 або 1942 рік – кінцева дата його життя. Інших даних про Кондратюка-Шаргея нема. Тільки в 1969 році, коли в американському журналі «Life» з’явилася стаття про винахідника, перший секретар ЦК Компартії України Петро Шелест дав завдання розслідувати справжню біографію українського вченого.
Двогривнева монета, 1997 року
Почали збирати документи і виявилося, що почерки вченого Кондратюка і гімназиста Кондратюка не співпадають, та й гімназист Кондратюк вчився на трійки. Це збило з пантелику біографів. І лише у 1977 році зведена сестра Кондратюка, Ніна Шаргей, розкрила обставини зміни прізвища її братом.
Відтоді ім’я Юрія Кондратюка справедливо повернули в науку. Ним названо один із астероїдів і місячний кратер. Це ім’я носить Полтавський Національний технічний університет, а Федерація космонавтики України заснувала медаль і диплом імені Кондратюка. Цією нагородою відзначені українські вчені, конструктори, інженери, ветерани ракетно-космічної галузі, зокрема й громадяни США, Китаю, Бразилії, які співпрацюють з Україною за спільними програмами освоєння космічного простору.
[:]
