Давній анекдот, який завдяки нашій «еліті», став ілюстрацією до корумпованого стилю вершків суспільства.
– Звідки в тебе гроші?
– Дружина дає.
– А дружина де бере?
– В тумбочці.
– А в тумбочку хто кладе?
– Я.
– Так звідки в тебе гроші?!
– Я ж сказав, дружина дає!
Ви не повірите, але майже таку «тумбочку», як джерело своїх надходжень, вказали небідні народні депутати і державні службовці у своїх деклараціях.
Нардепу Денису Дзендзерському 35 млн грн. подарував його батько, у нардепа Нестора Шуфрича одинадцять мільйонів від сина, по десять мільйонів своїм синам Дмитру і Михайлу подарував Добкін-батько. Тамарі Голімбієвській, дружині голови Голованівської райдержадміністрації, що на Кіровоградщині, 8 млн. подарував товариш по бізнесу. Мабуть, щоб у чоловіка не виникало дурних запитань до дружини і її подарунків, 6,7 млн. грн. йому подарувала теща. Прямо якась трикутна сімейна тумбочка!
Розчулив батько фінансового слідчого із Броварів Євгена Антіпов, подарував синочку 5 млн.грн. Знову згадався старий анекдот про те, що батьки своїх дітей до пенсії повинні утримувати. То, може б, фінансовому інспектору підшукати іншу роботу, піти туди, де більше платять? Наприклад, влаштуватися сантехніком? Там і свіжу копійчину простіше підкалимити….
Управлінська вертикаль української держави наскрізь корумпована по кілька разів з низу і до верху, від однієї гілки до іншої. Електронні декларації лише підтвердили те, що знали всі. Знали, але навіть не здогадувалися, що корупційна пухлина така величезна і смертельна.
Минулорічне підвищення мінімальної заробітної плати було переляканою рефлексією влади на очікувані результати декларування. І в міністерських, і в президентських кабінетах знали, які нулі будуть малювати у своїх деклараціях топ-чиновники. Тому й вирішили упередити емоційний вибух суспільства. Однак, мінімальна «чиста» зарплата у дві з половиною тисячі гривень, на які, трапляється, виживає сім`я з двох-трьох чоловік, лише підтвердила величезну прірву між народом і народними слугами, що «працюють» на наш добробут. Бо в одних дві з половиною тисячі гривень на весь чорний місяць, а в інших – два з половиною мільйони на один чорний день. Який все ніяк не настане.
Звідси й така подальша «ліберальність» влади у виділенні субсидій: беріть всі, пишіть заяви, ніхто вас не каратиме, якщо помилитеся в своїх доходах….
Влада стишила обурливі хвилі, але ненадовго. Бо невдовзі стало зрозумілим: субсидії за опалення, газ і гарячу воду, то складова загальнодержавної корупційної оборудки. З державного бюджету компенсували завищені витрати на оте «роттердамське» вугілля, яке добувалося на Донбасі. Паливо було ще й гіршої якості, ніж на міжнародній біржі, частково його добували в напівлегальних копанках. Так, під виглядом субсидіювання населення, державна влада насправді субсидіювала корупційну схему видобутку донбаського вугілля, ціна якого, як мінімум, була завищена на третину. Щоб усім вистачило! Не знаю, чи усім, але одному точно вистачило. «Роттердамський» ліфт підняв українського олігарха Ріната Ахметова у списку журналу «Форбс» із 771 на 359 місце. Його статки збільшилися вдвічі – до 4,6 млрд. дол.
Державний бюджет для більшості «народних» топ-корупціонерів давно перетворився на сімейну тумбочку, з яких гребуть торбами не лише батько, а й син, і зять, і теща…. Гроші із субсидій, із державних «прозорих» закупівель, із компенсацій за фіктивні ПДВ, за вигадані послуги, «відкати» з кожного замовлення. У державної тумбочки багато шухляд і дверцят, але щороку корупціонери ладнають нові, змащують старі, щоб не так скрипіли.
Але державна тумбочка не бездонна, тому традиційно корупціонери нишпорять у наших кишенях. Введення з 1 квітня абонплати за підключення до газопостачання – найганебніший із таких прикладів. «Роттердам-плюс» ми оплатили, зараз, мабуть, настає черга «Відень-плюс», де знаходиться невиїзний від австрійської Феміди Дмитро Фірташ, власник облгазів. Треба ж йому своїх адвокатів з чогось утримувати. А, може, ще не всім родичам зробив мільйонні подарунки?
Далі очікуємо абонплату за користування водогоном, електромережею, каналізацією? Які глибокі корупційні резерви у наших владоможців і олігархів!
Декларування підтвердило, що чиновники мають високі статки дивного походження. Але ніхто не знає, що з тим «електронним» добром робити. Лише минулого року декларації подали близько 100 тисяч осіб.
Але НАЗК здатне здійснити лише вибіркові перевірки. Дійти до кожного фізично неможливо. Механізму перевірки задекларованої готівки взагалі немає. За інформацією міністра юстиції Павла Петренка НАЗК на сьогодні перевіряє декларації лише 30 осіб. А 1 квітня завершилася друга хвиля, яка вихлюпнула ще 700-800 тисяч декларацій.
Поки що декларування не стало механізмом боротьби з корупціонерами. Схоже, як у випадку із підвищенням зарплати, як із виплатами субсидій, це лише заспокійлива пігулка від влади для суспільства: «Дивіться, ми щось робимо». Це декорації для закордонних партнерів: «І ми Європа».
Втім, було б наївно думати, що корумпована система здатна до самолікування, що злодій стане ловити злодія. Всі попередні зміни, попри спротив корумпованої системи, відбувалися під суспільним тиском, завдяки окремим політикам і громадським активістам. І завдяки європейським лідерам, які стомилися від ритуальних обіцянок владців реформуватися перед черговою позикою.
Суспільство розуміє, що на тумбочку треба повісити одні замки, а любителів «сімейних» цінностей посадити під інші. Запорука успіху антикорупціонерів і чесних політиків у громадській підтримці. Але корупція свою смерть хоче відкласти на те завтра, коли рак свисне. Вимога про декларування своїх доходів громадськими активістами, що ведуть боротьбу з корупцією, удар у відповідь. Заява колишнього Генерального прокурора про бажання повернутися на посаду, з якої він пішов за власним бажанням, одна із багатьох спроб дезорганізувати зміни, що відбуваються у системі правоохоронних органів. І періодичні збої системи електронного декларування мають відбиток корупційних «пальчиків». Значить, зупинятися не можна.
Днями депутати Кам’янець-Подільської міської ради ухвалили жорстке звернення до Президента, депутатів та голови Верховної Ради виконати вимоги Революції Гідності. «Затягуйте паски на пузах олігархів, а не на шиях українців». «Потрібні надходження до бюджету? Трусіть офшори та олігархат». «Корупція процвітає. Люстрацію саботують», – такі найгостріші тези звернення. Єдина фракція, яка у повному складі його не підтримала, – «Солідарність» Петра Порошенка. Подібну заяву, але з приводу газової абонплати, ухвалила Іваничівська райрада на Волині: «Фактично, це свідчить про те, що уряд Гройсмана-Порошенка вкотре став на захист не українського народу, а купки олігархів».
Переломним моментом у припиненні торгівлі з окупантами Донбасу, стали заяви місцевих Рад на підтримку добровольців-блокадників. Місцеві депутати під безпосереднім контролем громад, – метастази корупції у районних і обласних Радах не такі глибокі. І цього разу слово народних активістів може стати вирішальним у наступі на корупцію. Треба по-армійському: всі у наряд, «на тумбочку»!
Володимир ЗЕМЛЯНИЙ, письменник і журналіст, лауреат премії імені В’ячеслава Чорновола в галузі публіцистики
