Під час перебування в механізованому батальйоні, який утримує лінію зіткнення неподалік Бахмутської траси, мені потрапив на очі неординарний чоловік. Його важко було не помітити, - повідомляє штаб ООС (АТО)
Високий, кремезний, з козацьким вусами і таким же «оселедцем». Михайло Федорович – батько чотирьох дітей і вже дідусь.
В мирному житті односельці тричі обирали його сільським головою села Сороки на Івано-Франківщині. Чоловік активний учасник Помаранчевої Революції і Революції Гідності. Саме під час подій на Майдані, коли гинули патріоти України, чоловік зрозумів, що незалежність країни скоро прийдеться боронити зі зброєю в руках. Тому і був одним з тих, хто свідомо і добровільно пішов у військкомат, а вже звідти – у бойову бригаду.
Починав головним сержантом механізованої роти, згодом став головним старшиною батальйону, а тепер «Батя», як по-доброму його називають побратими, вже займає посаду офіцера управління батальйону.
«Батя» суворий на вигляд, але добрячої душі людина, готовий прийти на допомогу, підтримати, порадити і навчити. Саме він був серед ініціаторів будівництва вже трьох капличок ПЦУ. Першу у червні 2017-го волинські піхотинці звели у Станиці Луганській, другу у Золотому-3 через рік, а у 2019 вже у селі Світличному. Михайло Федорович був і ініціатором, і координатором цих проектів між волонтерами, духівництвом і командуванням. А ще, звісно, і будівельником.
– Там де ми, українські захисники – там мир, спокій і злагода. Ми проводимо лагідну українізацію місцевого населення. Тут дуже багато людей, які щиро люблять Україну, і ми допомагаємо їм пережити нелегкі часи воєнного лихоліття, – ділиться Михайло Федорович.
Шість років на війні, численні ротації на Схід, важкі бої під Мар’їнкою, Красногорівкою, Катеринівкою, в районі Золотого-4 і Хутору Вільного звісно ж не додало здоров’я ветерану. Але він планує ще захищати свою державу і надалі. От тільки сумує, що донечка, якій було всього три роки як тато пішов на війну – виросла практично без нього.
А ще Михайло Федорович пише вірші – про своїх побратимів, про бойовий батальйон, про бригаду, і про Україну.
Такий ось він – суворий і романтичний, грізний на вид, і добрий душею, справжній українець і патріот, нащадок козацьких традицій.
