Статевий орган в лева і козаки в "шкарпетках" - затвердження великого Державного Герба України знов у фокусі ЗМІ та істориків. Але чому зараз, хто ініціював питання і чи потрібен Україні великий герб? Інформація про ініціативу партії «Слуга народу», щодо проведення конкурсу на кращий ескіз одного з головних символів країни, вперше пролунала 25 серпня. Йшлося про те, що до 1 листопада 2020 року ескіз великого герба мали винести на публічне обговорення, а до 1 грудня - офіційно затвердити. Голова партії «Слуга народу» Олександр Корнієнко акцентував, що «розмови про недоречність нових символів - це розмови про недоречність існування держави». І що зараз найкраща можливість зібрати переможців попередніх конкурсів і відібрати з них найкращі варіанти.
Цьогорічний конкурс не перший
Згідно Ст. 20 Конституції України великий герб «встановлюється з урахуванням малого Державного Герба та герба Війська Запорізького законом, прийнятим не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради». Відомий нам малий герб у вигляді золотого тризуба, знаку держави київського князя Володимира Великого, розміщеного на синьому щиті, затвердили ще у лютому 1992 року. А з приводу великого законотворці так і не змогли дістати згоди. На момент прийняття Конституції України у 1996-му, в парламенті існувало потужне комуністично-соціалістичне лобі, яке блокувало статтю про державні символи. Його представники навідріз відмовлялись затверджувати елементи, запропоновані геральдистами. Обіцянка невдовзі ввести великий Державний Герб, у який симпатики СРСР зможуть запозичити щось з радянської символіки, стала дієвим фейковим аргументом, що дозволив прийняти весь Основний закон. Таким чином тризуб був визнаний не лише результатом компромісу з комуністичною більшістю у тодішньому парламенті, але й став унікальним офіційним Гербом держави Україна на подальші десятиліття.
Відтоді було створено кілька державних комісій, що час від часу повертались до ідеї великого герба. Влітку 2009 року український уряд навіть затвердив його проєкт. На думку геральдистів та експертів Інституту історії НАН України найбільш прийнятним варіантом був золотий тризуб на синьому щиті, який доповнювати так звані щитотримачі. З одного боку лев – традиційний геральдичний символ на Західній Україні. Відомий як елемент герба Галицько-Волинського князівства, а згодом, як символ української державності на західноукраїнських землях – ЗУНР. З іншого боку козак з мушкетом – символ історії Східної України. Відомий за печатками Війська Запорізького та «Ордером» українського гетьмана Кирила Разумовського, що був документом найвищого державного рівня і регулював використання національної символіки.
Над щитом мав міститися князівський вінець Володимира Великого. Він мав підкреслити витоки нашої держави з князівських часів. Ще одним елементом, обов’язково присутнім у Великому гербі, були розміщені під щитом колоски пшениці, переплетені з кетягами калини й оповиті синьою стрічкою. Проте до затвердження цього проєкту законодавчо справа так і не дійшла. Деталі того, як має виглядати сучасний великий герб України, знов потонули у суперечках.
Провал публічного обговорення
Влітку звістка, що монобільшість ініціювала проведення чергового конкурсу проєктів головного державного символу, з подальшою можливістю розгляду питання великого Герба на референдумі, викликала шквал емоцій. Проте «штормити» соціальні мережі почало лише зараз. З одного боку зрозуміло, що створення великого Державного Герба не може відбуватися поза громадським обговоренням. Але чимала кількість українських істориків й представників потенційного електорату вже категорично проти самої ідеї, проєкту-переможця, а особливо референдуму. Головне питання – чому саме зараз? Чому через понад чверть століття владі знов спало на думку ініціювати дискусію кого і як треба розмістити на великому Державному Гербі.
Переглянути усі ескізи, які подані на конкурс Герб України-2020 можна тут. До конкурсу було допущено 112 робіт. Відбулось кілька турів голосування. Втім, як виявилось, за умовами цьогорічної ініціативи дійсно дозволялася участь вже відомих робіт, представлених на попередніх конкурсах. В результаті урядова комісія обрала переможцем проєкт Олексія Кохана.
Проєкт О. Кохана (з Архистратигом та левом по боках)
“Ця робота була представлена ще в 1997 році, і тоді навіть ішла на перемогу, але з різних причин той конкурс закінчився нічим. Кохан подав роботу без змін. І серед усіх вона виглядала найкраще. Ця робота виконана в авторському стилі, тут немає ніяких запозичених форм, чужих елементів. По-друге, вона якісно вирішена геральдично за змістом і за формою, якісно вирішена з художнього боку”, – пояснив рішення голова журі конкурсу, голова Українського геральдичного товариства, провідний науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства НАН України Андрій Гречило.
Та реакція соцмереж була красномовнішою за аргументи вчених. Чимало людей, зокрема медійних осіб, не бачать потреби у великому гербі і переконані, що в країні є більш нагальні питання ніж витрачання грошей на «притягнутий за вуха» референдум. Мовляв, за потреби можуть долучитися до дебатів, але малого Герба України цілком достатньо. Вони вважають Тризуб сучасним, лаконічним й унікальним знаком, що однаково добре сприймається і Донбасом, і в Криму, на заході країни та її центрі.
Ряд експертів теж визнає, що з точки зору геральдики Україні великий Державний Герб не властивий. Зазвичай, він встановлюється тоді, коли до держави входять кілька територій з своїми сталими геральдичними символами. Один державний герб мають Польща та Російська Федерація – країни з давніми монархічним минулим. Натомість Україна – унітарна держава. Хоча і тут є виключення. Приміром унітарна Литва теж має великий герб, що складається з традиційних для її земель трьох гербів доби середньовіччя.
Єдиний хто вже потирає руки у цій ситуації – це Москва. Державні видання РФ, і не лише вони, миттєво відреагували на полярність думок в українському суспільстві. Навипередки почати пхати носа не у свою справу, роздмухуючи старі історичні міфи й пророкуючи, що ініціатива із затвердженням великого Герба України «стане початком нового спектаклю перипетій та підґрунтям для серйозної ментальної кризи».
Врахувавши ризики, чимало іменитих українських істориків, серед яких директор Інституту козацтва Тарас Чухліб, закликали поставитись до ситуації навколо проєкту зважено й тверезо оцінювати альтернативні меседжі.
Вони апелюють тим, що запропонований «Великий Герб Нації символізує у концентрованому візуально-геральдичному образі усю нашу величну історію від найдавніших часів до сучасності». Й акцентують на тому, що «оргкомітет надав Кабінету Міністрів свої рекомендації по відбору ескізів, по обговоренню і експертних оцінках. І це дуже фахові рекомендації, що «знімуть багато суперечок».
Науковий співробітник Інституту історії України НАН України Олександр Алфьоров звернувся до ФБ спільноти: « Не згодні з рішенням – обґрунтуйте і подайте листи. Не треба Великий герб – можна прибрати цю позицію з Конституції. Все можна, але лише прошу – не політизуйте це питання /…/ Не насміхайтесь – бо переконаний, що половина з вас не розуміє символів (делікатно: Лев – герб Королівства Русі /а не Галицький/, Козак з мушкетом – герб Гетьманщини, а Архистратиг Михаїл – покровитель українського воїнства). Не смійтесь із лева (делікатно: пазурі мають бути червоні, і має бути статевий орган). Ба, більше – дуже прошу Вас зрозуміти геральдику /…/ Все, що навколо щита, в якому знаходиться тризуб у нашому варіанті є щитотримачами, тобто другорядними елементами. Вони лише додаткові фігури, що відбивають історичну тяглість. Єдиним гербом України лишається Тризуб».
Інформаційне агентство Кий-Інфо звернулось за коментарем до доктора історичних наук, члена Комісії державних нагород і геральдики при Президентові України Андрія Богдановича Гречила.
Комісія віддала перше місце роботі Кохана, оскільки він гармонічно зміг поєднати три фігури – лева, козака і архангела, які ще сто років тому виступали основними претендентами на загальноукраїнський символ. До того ж автор знайшов нестандартне рішення розмістивши на Гербі хоругву з козаком, – вважає Андрій Гречило
«З групи було відібрано найкращу роботу, яка набрала найбільше балів у голосуванні журі і вона перейшла вже на останній етап, а саме на преміювання і залишилась ще одна робота. Робота, яка брала участь у конкурсі 1997 року за авторством Олексія Кохана. До неї не було тих зауважень – там була відсутня корона і, навпаки, Кохан знайшов дуже цікаве рішення ще тоді: над щитом замість якогось вінця він розмістив хоругву і на тій хоругві – був поданий козак з мушкетом. Тобто було прийняте нестандартне рішення, яке наповнювало композицію. Фігури на гербі Кохана ширші за змістом і вони краще презентують історичний аспект. Саме ці три фігури – лев, козак і Архангел – ще сто років тому виступали основними претендентами на загальноукраїнський символ. Тоді не було вирішене питання і в кінцевому етапі зупинилися на тризубі, який краще відображав спадковість України по Київській Русі і ідею соборності», – зазначив Гречило.
На думку експерта, пропозиція Кохана краще відображає і сучасну ситуацію: Великий Герб може розкривати і цілісність України, окремих її регіонів. Так Архангел Михаїл символізує центральну Україну, Київщину і північно-східну; козак уособлює південно-східну і південну, а лев – західну.
«Таким чином досягалось якогось ефекту відображення цілої країни. Ці елементи доповнювали зміст тризуба. Крім того, тризуб, з одного боку, апелює до спадковості України до Київської Русі, а козак з мушкетом апелює до доби Гетьманщини. Тобто за змістом сам символ дуже цікавий», – каже експерт.
Що ж стосується зауважень до запропонованого Коханом ескізу, то наразі комісія має лише дві претензії: відобразити на гербі козака й узгодити його з іконографією, яка застосовувалась на печатках гетьманського періоду, а стрічку розмістити під ногами архангела і лева так, щоб щитотримачі не зачіпали її.
«Перше зауваження стосувалось іконографії козака з мушкетом. Тобто рекомендувалось трохи поправити цей малюнок і привести його у відповідність до тої іконографії, яка була на печатках гетьманів. Як на печатках Мазепи, Скоропадського. Це період десь 18 століття, де добре видно деталі одягу. Інше зауваження стосується стрічки під щитом. Стрічка подана у синьо-жовтих національних кольорах. Це не є прапор, це є саме стрічка. Такий символ є і на гербі Латвії. Не добре вийшло, що ноги щитотримачів потрапляють на стрічку. Хоча раніше на таке не було негативної реакції», – заявив член Комісії державних нагород.
Втім, Гречило наголошує, що робота Кохана виконана із дотриманням всіх геральдичних принципів і норм, які існують у Європі.
Щодо критики пропозиції Кохана, геральдист пропонує взяти герби сучасних європейських країн і порівняти. Наприклад Болгарії, Латвії, Чеської республіки, Грузії, де можна побачити, що принцип побудови в них збережений такий самий як і в українських проектах: є основний щит, є фігури, які його підтримують обабіч, є декоративне вирішення нижньої частини і є завершення над щитом» – відмітив Гречило.
Тим часом в уряді переконані, що саме такий герб зможе гідно представляти державу у світовому співтоваристві. І остаточне рішення лишають за тими, кому народ делегував право на Закон.
