Нині для більшості з нас Старий Новий рік – це лайт-версія світського Нового Року. 14 січня ми по другому колу передивляємось комедії з Сантою, піднімаємо догори палець під вітаннями у Facebook, а найстійкіші вдруге кришать тазик олів’є. Натомість ми вирішили дізнатися, як українці святкували цей день раніше. Без мандаринів та наляканих петардами домашніх тварин.
Ритуальный стол
Ритуальный стол – священная украинская традиция в которой нет ничего плохого Тем более, что поводов для пышного застолья более чем достаточно. На 13-14 января приходится сразу несколько христианских праздников: Новый год по старому стилю, день памяти преподобной Мелании и день Василия – имя, которое в крещении получил киевский князь Владимир.
Но празднование по стол в эти дни было скромнее, чем на Рождество или Крещение. Он был таким же богато накрытым , но в нем обязательно стояли и простенькие блюда. Это и неудивительно, ведь мы сами знаем, как после новогодней и рождественской объедаловки организм требует легеньких супов и овсянки.
Хозяйственная магия
Каждый год одно и то же. Обещаем себе перестать питаться в фаст-фуде, бросить курить, выучить португальский, завершить ремонт, быть добрее даже (нужное подчеркнуть). Раньше все делалось не так. Решил приучить к работе молодого коня, иди в новогоднюю ночь и приучай. А называлось это хозяйственной магией.
Запрягали 13 января не только молодых лошадей, но и волов. Существовало верование, что скот нужно приучать исключительно в этот день.
В некоторых карпатских селах в этот день существовала традиция подвязывять деревья соломенными перевяслами или шерстью. Верование оказалось очень полезным, ведь такие действия помогали фруктовым деревьям перенести морозы.
Новогодняя елка
Это сейчас елка – новогодняя традиция мирового масштаба, как и ёлочные иголки в ковре. Но для традиций украинцев она не характерна. Идею позаимствовали у немцев, которые сообразили украшать елку еще в 17 веке. Вместо этого украинские хозяйки делали так называемых «паучков».
Рождественский «паук» – традиционное украшение дома в Украине на рождественские и новогодние праздники. Таких «паучков» считают символом Вселенной. Сделанный из соломенных треугольников он считается не просто украшением, а представляет собой своеобразную модель мироздания и считается гармонизатором пространства.
Издавна рождественских «пауков» подвешивали в доме к центральной сволок на длинном волосе из конского хвоста. Благодаря круговороту воздуха – через входные двери и с обжигающей печи – большой паук вместе с прикрепленными к нему близнецами поворачивался в разные стороны. Верили, что постояв под пауком, можно избавиться от негатива и получить позитивную энергию из космоса.
Еще по одной версии новогодняя ель напоминает свадебное деревце, традиционное для запада Украины. К свадьбе его изготавливали из раскидистых ветвей сосны или елки и украшали. В высоту она была около метра и немного напоминала новогоднюю зеленую красавицу. Возможно, обычаи вить деревце и украшать елку родственные и появились во времена, когда рождественская и свадебная традиции составляли единое целое.
Настоящее украинское поздравления
Щедрование – прекрасная, народная дохристианская традиция. Когда мальчишки и девчёнки 13 января ходили к родственникам и односельчанам с пожеланиями – это называлось «меланкованием», в память у преподобной римлянке Мелании.
Щедрованием не пренебрегают и сегодня, ведь это прекрасная альтернатива постным поздравлениям в социальных сетях. Более того, эта традиция имеет приятный бонус – свежий цвет лица по сравнению с теми, кто праздновал Щедрый вечер в четырех стенах.
[:ua]Ритуальний стіл
Ритуальний стіл на Новий рік – священна українська традиція у якій немає нічого поганого. До того ж приводів для пишного столу більш ніж удосталь. На 13-14 січня припадає одразу кілька християнські свята: Новий рік за старим стилем, день пам’яті преподобної Меланки та свято Василя – ім’я яке київський князь Володимир отримав при хрещенні.
Проте, святкування цими днями було скромнішим, ніж на Різдво або Хрещення господнє. Стіл був багатим, але на ньому обов’язково траплялися і простенькі страви. Що не дивно, адже самі знаємо, як після новорічної та різдвяної об’їдалівки організм вимагає легеньких супів та вівсянки.
Господарська магія
Кожного року одне й те саме. Обіцяємо собі перестати їсти у фаст-фуді, припинити курити, вивчити португальську, завершити ремонт, чи бути добрішим (необхідне підкреслити). Раніше все робилося не так. Дав слово привчити до роботи молодого коня, іди у новорічну ніч і привчай. А називалося це господарською магією.
Запрягали 13 січня не лише молодих коней, а ще й волів. Існувало повір’я, що худобу потрібно братися привчати обов’язково з цього дня. У деяких карпатських селах в цей день існувала традиція підв’язувати дерева солом’яними перевеслами чи вовною. Вірування виявилось дуже корисним, адже такі дії допомагали фруктовим деревам перенести морози.
Новорічна ялинка
Це зараз ялинка – новорічна традиція світового масштабу, як і післяноворічні ялинкові голочки у килимі. Але для традицій українців зелена красуня не характерна. Її запозичили у німців, які додумались прикрашали ялинку ще у 17 сторіччі. Натомість українські господині робили так званих «павучків».
«Різдвяний павук» – традиційна прикраса оселі в Україні на новорічні свята. Його вважають символом Всесвіту. Зроблений з солом’яних трикутників «павук» вважався не просто прикрасою, а був гармонізатором простору. Здавна прикрасу підвішували у хаті до центрального сволока на довгій волосині з конячого хвоста. Завдяки кругообігу повітря – через вхідні двері та розпеченої печі – великий «павук» разом з прикріпленими до нього близнюками повертався на усі боки. Вірили, що той хто постоїть під новорічно-різдвяним «павучком» отримає позитивну енергію космосу.
Ще за однією версію новорічна ялинка нагадує українське весільне гільце, традиційне на заході України. Його виготовляли з крислатих гілок сосни або ялинки до весілля і прикрашали. У висоту воно було близько метру та трохи нагадувало новорічну ялинку. Можливо звичаї вити гільце та прикрашати ялинку спорідненні і з’явилися у часи коли різдвяна та весільна традиції складали неподільне ціле.
Справжнє українське привітання
Щедрування – давня народна, дохристиянська традиція . Коли хлопчики та дівчата на 13 січня ходили до родичів та односельців з побажаннями – це називалося «меланкуванням», на честь преподобної римлянки Меланії.
Щедруванням не нехтують і сьогодні, адже це чудова альтернатива поздоровленням у соціальних мережах. Більше того ця традиція має свій приємний бонус – свіжий колір обличчя у порівняні з тими, хто святкував Щедрий вечір у чотирьох стінах.
[:]
