Це коротка історія про те, як Росія чужими руками, безжально, знищує цивільне населення інших держав
15 січня вважається у Косово днем, коли було скоєно масове вбивство (у Косові його називають геноцидом) 45 осіб албанської національності у селі Рачак у муніципалітеті Штімле. Влітку 1998 року бойовики АВК (армія визволення Косово) вбили десятки сербів, поліцейських і цивільних осіб. Силовики, підтримувані урядом Югославії, відповіли маршем по селах на бронетехніці, вигнанням місцевих албанців із їхніх будинків і спаленням їхніх будинків.
Передісторія: До середини 20-го століття Косово було автономним краєм, населеним переважно албанськомовними мусульманами – меншиною в Югославії. Але напруженість між косовськими албанцями і сербами за національністю посилилася. Перші закликали до більшого політичного представництва в Югославії, а другі побоювалися дедалі більшого відокремлення від решти Сербії цієї території, яку вони називали священною сербською землею.
У 1991 році, після багатьох років відносно стриманого опору умовам, нав’язаним Белградом (за активної підтримки Росії), місцеві албанці в Косові сформували мережу бойовиків під назвою “Армія визволення Косова “, яка прагнула, щоб Косово приєдналося до Албанії.
Підписуйтесь на наш канал в Телеграм – Кий-інформ
Кривава бійня: у січні 1999 року, після того, як бойовики АВК вбили чотирьох сербів під час нападу на поліцейський пункт, югославські урядові війська оточили сусіднє село Рачак. Коли міжнародні спостерігачі змогли нарешті туди потрапити, вони стали свідками масового вбивства: 45 мертвих цивільних албанських мешканців, серед яких жінка і дівчинка-підліток. Влада Югославії твердила, що всі вбиті – бойовики. Пізніше з’ясувалося, що бойовиків серед убитих було вісім чи дев’ять.
Останнє попередження на припинення етнічних чисток уряд Мілошевича проігнорував, сили НАТО (не очікуючи відповідь ООН) прийняли рішення атакувати з повітря ряд об’єктів в Югославії. Орієнтовна кількість загиблих, серед яких і мирне населення, склало 500 чоловік. Згодом був введений миротворчий контингент США. Лише ці дії змусили Мілошевича прийняти рішення на виведення військ.
Молоді косовські албанці показують непристойні жести в бік автобуса, яким їде сербська поліція, залишаючи Косово.
Кого ж було вбито: Масове поховання у січні-лютому 1999 р. досліджували дві комісії експертів – югославсько-білоруська та фінська, яка представляла ЄС.
Висновки роботи комісій відрізнялися. Югославсько-білоруська бригада стверджувала, що у могилі знаходяться тіла військових, а не цивільних. Фінські експерти доводили протилежне. На їхню думку, у Рачаку були вбиті неозброєні цивільні особи. Утім, фінська комісія не зазначила, що жертв вбивства вбили сербські сили безпеки. Утім, не вказали вони і на те, що злочин могла вчинити албанці Косова.
За вбивство у Рачаку у червні 2001 року судом у Приштині було засуджено до 15 років позбавлення волі серба Зорана Стояновича. Його достроково звільнили у 2009 році за амністією тодішнього президента Сербії Бориса Тадича.
У 2008 році Косово односторонньо проголосило незалежність від Сербії. Цю незалежність визнали на цей час 102 країни-члени ООН зі 193, а близько 80 держав, серед них і Україна, не заявляли про таке визнання чи й прямо стверджували про невизнання; ще принаймні 10 країн, які свого часу визнавали Косово, відкликали своє визнання. Близько 4000 військовослужбовців країн НАТО все ще перебувають у Косові.
Росія, як і в 1991 році, так і до сьогодні активно підтримує Сербію чим поширює свій імперський вплив на Балканський півострів.
Джерела: Радіо Свобода, Аналітичний центр Балканських досліджень.
