Алогічна послідовність рішень нинішньої української влади по відношенню до «грузинського реформатора», зайвий раз доводить її крайню неспроможність і відсутність найменших навичок стратегічного мислення.
Не знаю, до якого виду спорту схиляється наш Президент, але судячи з подій пов’язаних з Саакашвілі – це явно не шахи. Швидше щось з розряду “бий-біжи”.
Найприкріше те, що дії владної дегенеративної псевдоеліти вкотре піднімають на сміх українську державу, б’ють по іміджу країни і, по суті, діють на руку нашим ворогам.
Випуски російських новин вийдуть з сюжетами про націоналістів і бандитів, що проривають український кордон, а США і Європа вкотре задумаються про спроможність держави в якій громадянство дається і забирається «панським указом». В якій можна, на догоду політичним інтересам, прорвати кордон, і де депутати з законодавчої гілки влади б’ють прикордонників та поліцейських з виконавчої.
Про яку інвестиційну привабливість або довгоочікувані “Джавеліни” (переносні ракетні комплекси – Ред.) можна говорити у світлі цих подій?
Фактично, недалекоглядними рішеннями та заявами, українська влада створила правовий нонсенс необов’язковості свого веління. Коли людина без українського громадянства, порушивши державний кордон України, після цього спокійно вечеряє у ресторані та роздає інтерв’ю.
Тим часом, цирк, в який протиборчі псевдоеліти втягують Україну, консолідував на манежі головних зірок української умовної “опозиції”, які успішно «піаряться» на слабкості української держави.
Нікого не цікавить, що вся низка подій є деструктивною і відбувається не на користь Україні, а обидві сторони процесу прагматично переслідують лише власні політичні інтереси.
Йде звична для України боротьба олігархічних еліт, в якій Саакашвілі є цінною, але все ж таки розмінною монетою, яку на шкоду державі, розігрують спритні українські гравці.
