Один з провідних і найстаріших педагогічних університетів країни – Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова – останні роки лишається в епіцентрі корупційних скандалів.
Победы возможны
Богдан Кучер студент второго курса магистратуры Института политологии и права Национального педагогического университета имени М.П.Драгоманова, вместе со студентом четвертого курса этого же факультета – Владом Мельником, начали системно бороться с коррупцией в ВУЗе и публично требуют уволить ректора. Начиналась же эта история борьбы совсем невинно.
«Всё началось с того, что мы создали страницу в одной из социальных сетей, куда каждый студент мог написать о нарушении своих прав, коррупции и несправедливости по отношению к себе, – вспоминает начало антикоррупционной «спецоперации» Богдан Кучер. Зимой прошлого года туда пришла информация, что пересдача экзаменов в Институте развития ребенка стоит 70 гривен за каждый бегунок. Кроме того, студенты, которые получали материальную помощь от университета, часть должны были вернуть в деканат. При этом деньги собирались по прямому указанию директора Института».
Для того, чтобы подтвердить информацию, студенты запустили анкетирование среди одногруппников и однокурсников. Обе коррупционные схемы подтвердились: более 70% студентов отметили, что постоянно сталкивались с возвратом материальной помощи и платой за бегунок.
Наиболее циничными выглядели сделки с материальной помощью. Из 840 гривен так называемого специального фонда ректора, для поддержки успешных студентов в деканат нужно было вернуть 640 гривен. Выдавали деньги только тем, с кем сотрудники кафедры договорились заранее.
«Мы пришли к ректору университета Виктору Андрущенко, написали обращение и начали требовать прекратить эти коррупционные схемы. Также нашим требованием была кадровая чистка в Институте развития ребенка, – рассказывает Влад Мельник. – В ответ нас умоляли «не выносить сор из избы» и обещали «уладить все по любви». В конце концов создали рабочую группу, куда вошли представители студенческого самоуправления, профсоюзы, преподаватели, администрация».
В итоге Кучеру с Мельником удалось не только остановить обе схемы, но и добиться, не без помощи постоянного резонанса в СМИ, – активизации темы среди студенческого сообщества, ликвидации Института развития ребенка и присоединения его к Институту педагогики и психологии, как было ранее.
Университет — государственный, а прибыль — частная?
Во время попыток добиться смены руководства вышеупомянутого Института, студенты-разоблачители “вышли” на довольно интересный факт. 7-8 лет назад преподаватели университета основали частное учебное заведение, которое полностью функционирует за счет ресурсов государственного ВУЗа.
«Он называется Институт экологии, экономики и права, а университету Драгоманова принадлежит всего 10% компании. Это точная копия Киевского университета культуры (КУК).Того самого, который действует под крылом Поплавского. В Институте работают исключительно приближенные к ректору люди. Но самое мерзкое, что среди основателей и совладельцев этого частного ВУЗа числится одиозный политик Алексей Журавко. В прошлом он был депутатом от партии Регионов, славился пророссийскими настроениями, а сейчас находится в розыске Службы безопасности Украины по подозрению в терроризме», – говорит Мельник.
Парни добились публикации определенных договоров университета, из которых стало очевидно: несколько корпусов в центральной части города орендуются частным университетом в то время, как факультеты и кафедры государственного ВУЗа арендуют помещения на окраинах столицы, да еще и за деньги.
Проверить разоблачительные факты, в университет пришла инспекция внутреннего аудита Министерства образования и науки.
«Из-за мощного влияния нашего ректора Андрущенко, дело приостановили и проверка сошла на нет. Тогда мы написали заявление в Службу безопасности Украины относительно факта превышения служебных полномочий. А со временем следователи добавили туда серьезную квалификацию «по предварительному сговору группой лиц». Не менее шокировала нас информация сотрудников СБУ, о том что деньги, которые собирали как материальную помощь студентам, – шли на заправку служебного автомобиля ректора!», – эмоционально делится Кучер.
Следствие продолжается и под подозрение уже попала значительная часть руководства университета.
В конце концов студенты начали сбор подписей на отставку ректора, которая длится до сих пор. Все это время ректор прибегал не просто к советам «помолчать», но и “переходил” на вполне конкретные угрозы.
«Он мне говорил что-то вроде: «Вы знаете, какие влиятельные друзья у тех, кого вы обвиняете. Ходите аккуратнее ночью». Не скажу, что эти слова нас напугали, но боязнь была. Бороться с коррупцией в ВУЗе — не просто. Но в последнее время мы начали видеть результаты. И до сих пор не потеряли надежды на кардинальные позитивные изменения», – подытожил Мельник.
Пока борьба студентов с коррупцией в университете продолжается, ясно: добиться изменений — реально. Но без студентов-разоблачителей, в каждом отдельном ВУЗе, ситуацию с коррупцией не изменить.
[:ua]На тлі корупційних оборудок зі здачею університетських приміщень в оренду, викладачі вдаються до погроз, заниження балів, позбавлення стипендії, виселення з гуртожитку і навіть вигнання з університету тих студентів, які відмовляються мовчати, – пише видання.Перемоги можливі
Богдан Кучер студент другого курсу магістратури Інституту політології і права Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Разом із студентом четвертого курсу цього ж факультету, Владом Мельником, системно почали боротися з корупцією у виші та публічно вимагають звільнення ректора. Починалася ж ця історія боротьби зовсім невинно.
«Усе почалося з того, що ми зробили сторінку в одній з соціальних мереж, куди кожен студент міг написати про порушення своїх прав, корупцію та несправедливість по відношенню до себе, – пригадує початок антикорупційної «спецоперації» Богдан Кучер. – Узимку минулого року, туди надійшла інформація, що перездача екзаменів в Інституті розвитку дитини коштують 70 гривень за кожен бігунок. Окрім того студенти, які отримували матеріальну допомогу від університету, частину мали повертати в деканат. При цьому гроші збиралися за прямою вказівкою директора Інституту».
Для того, щоб підтвердити інформацію, студенти запустили анкетування серед одногрупників та однокурсників. Обидві корупційні схеми підтвердилися: понад 70% студентів відзначили, що постійно стикалися з поверненням матеріальної допомоги та платою за бігунок.
Найбільш цинічним виглядали оборудки з матеріальною допомогою. З 840 гривень зі спеціального фонду ректора для підтримки успішних студентів, у деканат треба було повернути 640 гривень. Видавали гроші тільки тим, з ким працівники кафедри домовилися заздалегідь.
«Ми прийшли до ректора університету Віктора Андрущенка, написали звернення і почали вимагати зупинити ці корупційні схеми. Також нашою вимогою була кадрова очистка в Інституті розвитку дитини, – розповідає Влад Мельник. – У відповідь нас благали «не виносити сміття з дому» та обіцяли «залагодити все спокійно і полюбовно». Врешті створили робочу групу, куди увійшли представники студентського самоврядування, профспілки, викладачі, адміністрація».
У підсумку, Кучеру з Мельником вдалося не тільки зупинити обидві схеми, але й домогтися, через постійний розголос у ЗМІ та активізацію теми серед студентської спільноти, ліквідації Інституту розвитку дитини та переведення його як структурного підрозділу до Інституту педагогіки і психології, як це було раніше.
Університет – державний, а прибутки – приватні?
Під час спроб домогтися зміни керівництва вищезгаданого Інституту, студенти-викривачі натрапили на доволі цікавий факт: 7-8 років тому викладачі університету заснували приватний навчальний заклад, який цілком е, що серед засновників та співвласників цього приватного вишу значиться одіозний політик Олексій Журавко. У минулому він був депутатом від партії Регіонів, славився проросійськими настроями, а наразі знаходиться у розшуку Служби безпеки України за підозрою в тероризмі», – каже Мельник.функціонує завдяки ресурсам державного вишу.
«Він називається Інститут екології, економіки і права, а Драгоманову належить всього 10% компанії. Це точна копія Київського університету культури (КУК), того, що діє під крилом Поплавського. В Інституті працюють виключно наближені до ректора люди. Але найогидніше, що серед засновників та співвласників цього приватного вишу значиться одіозний політик Олексій Журавко. У минулому він був депутатом від партії Регіонів, славився проросійськими настроями, а наразі знаходиться у розшуку Служби безпеки України за підозрою в тероризмі», – каже Мельник.
Хлопці домоглися публікації деяких договорів університету, з яких стало очевидним: центральні корпуси у центральній частині міста орендуються приватним університетом в той час, коли факультети та кафедри державного вишу орендують приміщення на околицях столиці, ще й за гроші.
Перевірити викриті факти, до університету, прийшла інспекція внутрішнього аудиту Міністерства освіти і науки.
«Через потужний вплив нашого ректора Андрущенка, справу пригальмували і перевірку звели нанівець. Тоді ми написали заяву в Службу безпеки України щодо факту перевищення службових обов’язків, а згодом слідчі додали туди серйозну кваліфікацію «за попередньою змовою групою осіб». Згодом нас шокувала інформація слідчих СБУ, гроші, які забирали з матеріальної допомоги студентів йшли на заправку службового автомобіля ректора!», – емоційно ділиться Кучер.
Наразі слідство триває і під підозрою опинилася значна частина керівництва університету.
Врешті студенти почали збір підписів за відставку ректора, що триває і досі. Весь цей час ректор вдавався не просто до порад «помовчати», а і переходив на цілком конкретні погрози.
«Він мені говорив щось на кшталт: «Ви знаєте, які впливові друзі у тих, кого ви звинувачуєте. Ходіть обережніше вночі». Не скажу, що ці слова нас лякали, але острах ми мали. Боротися з корупцією у виші – не просто. Але останнім часом ми почали бачити результати і ми досі не втратили надії на кардинальні позитивні зміни», – підсумовує Мельник.
Поки боротьба студентів з корупцією в університеті та намагання триває, стає зрозумілим: домогтися змін – реально. Але без студентів-викривачів, у кожному окремому виші, ситуацію з корупцією в університетах не змінити.
Врешті студенти почали збір підписів за відставку ректора, що триває і досі. Весь цей час ректор вдавався не просто до порад «помовчати», а і переходив на цілком конкретні погрози.
«Він мені говорив щось на кшталт: «Ви знаєте, які впливові друзі у тих, кого ви звинувачуєте. Ходіть обережніше вночі». Не скажу, що ці слова нас лякали, але острах ми мали. Боротися з корупцією у виші – не просто. Але останнім часом ми почали бачити результати і ми досі не втратили надії на кардинальні позитивні зміни», – підсумовує Мельник.
Поки боротьба студентів з корупцією в університеті та намагання триває, стає зрозумілим: домогтися змін – реально. Але без студентів-викривачів, у кожному окремому виші, ситуацію з корупцією в університетах не змінити.
[:]
