Загинув почасти через власну мужність і холоднокровність. Будучи поранений снайпером, він спокійно повідомив про це у рацію. Можливо, якби не його спокійний тон, його б кинулися рятувати якось інтенсивніше. Ну, і якби під руками було більше кровоспинних засобів, - пригадує Ігор Луценко.
О п’ятій ранку 10 серпня він надіслав СМС своїй дружині – уповноваженій з питань антикорупційної політики, журналістці Тетяні Чорновол: «Штурмуємо Іловайськ. Зв’язок пропадає, тому не хвилюйся. Я тебе люблю». Як виявилось згодом, це повідомлення було останнім. Він кинувся рятувати пораненого «Світляка» Андрія Дрьоміна і отримав снайперську кулю сам.
«Коли він отримав поранення, він просто доповів по радіостанції «Береза» – «трьохсотий» і сумирно перев’язав собі пов’язкою місце поранення і більше не видавав ні звуку, просто лежав як велетень, як герой. Побратими загрузили його під кулями. Автомобіль був обстріляний, пробили бак. Представника медичної служби поранили в руку. Хлопці зробили все, щоб врятувати життя Миколі. Ніхто не відходив, всупереч шаленому снайперському вогню з усіх боків, доки ми не почули наказ відходити. Коли ми відійшли, забравши інших поранених, я почув слова: «Береза» – «двохсотий», я не міг це сприйняти. Лише коли підвезли його тіло і накрили синьо-жовтим стягом, я повірив в те, що Миколи більше немає», – пригадав друг, доброволець «Азову» Микола Ляхович.
Микола Вікторович Березовий (10 жовтня 1976, Горлівка – 10 серпня 2014, Іловайськ) – український громадсько-політичний діяч та військовик. Голова Горлівського міського осередку Донецької обласної організації партії «УДАР». Вояк полку «Азов», Національної гвардії України. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (посмертно). Загинув у бою.
