Однією із визначних дат для української історії є 22 січня. В цей день 1919 року, через рік після проголошення незалежності Української Народної Республіки від Росії, відбулося об'єднання Західно-Української Народної Республіки та УНР в єдину державу. Закарбувався цей день і в пам’яті учасників Революції Гідності. 22 січня 2014 року світ приголомшила звістка про перші смерті героїв Небесної Сотні під час протистояння на Грушевського у Києві.
В жизни каждого народа есть дни наполненные определенным мистическим смыслом, когда эпоха или век не имеют значения. В это время происходят события, которые способны изменить историю.
22 января 1918 года Центральным советом Украинской Народной Республики, возглавляемой тогда Михаилом Грушевским, был принят IV Универсал, согласно которому УНР провозглашалась независимым от России государством, и призвала украинцев на борьбу с большевиками. Нужно отметить, что около 20 стран мира признали тогда созданное государство и установили с ним дипломатические связи.
Через год, 22 января 1919 года произошло другое знаменательное событие – акт объединения УНР и Западно-Украинской Народной Республики (ЗУНР). Представители обоих молодых украинских государств (Василий Стефаник и Лев Бачинский со стороны ЗУНР, и Симон Петлюра и Владимир Винниченко от УНР) объявили о желании объединиться в одно Украинское соборное государство.
Значение принятого документа трудно переоценить. Его провозглашение было воплощением извечной мечты украинского народа о собственном независимом и соборном государстве. В последующие годы оккупации и пребывания в составе Советского Союза, эта идея получила государственный статус и оставалась основополагающей для всех течений национально-освободительного движения. В конце концов, в 1991 году, благодаря столетиям борьбы, украинцы таки получили право быть хозяевами на своей земле. Результатом стало провозглашение независимости государства, которое получило официальное название – Украина.
Однако уже в 2014 году, украинцы столкнулись с открытой агрессией «вечного» врага – России. Как и во время национально-освободительной войны 1917-1920-х годов ХХ века, восточный сосед делал все, чтобы оставить украинские территории в сфере своего влияния.
По странному стечению обстоятельств, 22 января 2014 года, в годовщину провозглашения УНР, на улице, названной в честь главы Центральной Рады УНР Михаила Грушевского, смертельные ранения получили первые митингующие. В этот день телеканалы сообщили о смерти уроженца Днепропетровщины Сергея Нигояна и белоруса Михаила Жизневского. Еще один активист Евромайдана, львовянин Юрий Вербицкий был похищен, а 21 января найден мертвым в окрестностях села Гнедин, Киевской области. Все трое преследовали единственную цель – сохранить независимое и соборное Украинское государство.
[:ua]В житті кожного народу є дні наповнені певним містичним змістом, коли епоха чи століття не мають значення. В цей час відбуваються події, що цілковито змінюють історію.
22 січня 1918 року Центральна рада Української Народної Республіки, очолювана тоді Михайлом Грушевським, приймає IV Універсал, згідно із яким УНР проголошувалась незалежною від Росії державою та закликала українців на боротьбу з більшовиками. Потрібно зазначити, що близько 20 країн світу визнали тоді новостворену державу та встановили із нею дипломатичні зв’язки.
Через рік, 22 січня 1919 року відбувається інша визначна подія – акт злуки УНР та Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). Представники обох молодих українських держав (Василь Стефаник та Лев Бачинський з боку ЗУНР, та Симон Петлюра та Володимир Винниченко від УНР) оголосили про бажання об’єднатись в одну Українську соборну державу.
Значення прийнятого документа важко переоцінити. Його проголошення було втіленням споконвічної мрії українського народу про власну незалежну та соборну державу. В подальші роки окупації та перебування у складі Радянського Союзу, ця ідея набула державного статусу та залишалась основоположною для усіх течій національно-визвольного руху. Зрештою, у 1991 році, завдяки століттям боротьби, українці таки отримали право господарювати на власній землі. Результатом стало проголошення незалежності держави, що отримала офіційну назву — Україна.
Одначе вже у 2014 році, українці зіштовхнулись з відкритою агресією «одвічного» ворога – Росії. Як і під час національно-визвольної війни 1917-1920-х років ХХ століття, східний сусід робив все, аби залишити українські території під своїм впливом.
За дивним збігом обставин, 22 січня 2014 року, в річницю проголошення УНР, на вулиці, що названа на честь тодішнього очільника Центральної Ради УНР Михайла Грушевського, смертельного поранення зазнали перші мітингувальники. В цей день телеканали повідомили про смерть уродженця Дніпропетровщини Сергія Нігояна та білоруса Михайла Жизневського. Ще одного активіста Євромайдану, львів’янина Юрія Вербицього було викрадено, а 21 січня знайдено мертвим на околицях села Гнідин, Київської області. Усі троє переслідували єдину мету – зберегти незалежну та соборну Українську державу.
[:]
