В Україні розвиваються власні україномовні подкасти. Все більше з’являється слухачів, яким цікава та чи інша тематика: психологія, життя, гумор, книги, люди, події чи політика.
Культура українських подкастів дедалі більше розвивається. Їх слухають у дорозі, замість музики або як альтернативу книгам. Хто їх розвиває в Україні та про що вони говорять? Про це для Кyiinfo дізналась наша журналістка Олександра Люлевич.
Подкасти з’явилися у 2004 році. Це слово – поєднання двох англійських слів: iPod і broadcasting. Придумав цей неологізм британський журналіст Бен Гемерслі, коли редакція The Guardian дала йому завдання написати про нове явище «аудіоблогів, які можна завантажити з інтернету». Відтоді і почався розвиток подкастів.
У 2006 році лише 22% дорослого населення США знали про подкасти. До 2020 року ця цифра досягла 75%. Дослідження The Infinite Dial 2020 від Edison Research показує, що 169 мільйонів американців регулярно слухають подкасти. Аудиторія аудіошоу щороку зростає в середньому на 16%. При цьому світовий ринок медіа збільшується лише на 8% в рік – Global Media Market Report 2021. Таке зростання кількості подкастів характеризує безліч факторів: збільшення покриття інтернету у світі, запит на аудіальний контент, різноманітність способів отримання інформації. Глобальний ринок – це близько 850 000 активних подкастів та понад 30 мільйонів епізодів, начитаних більш ніж сотнею мов.
Перевагою подкастів є те, що не треба відволікатися на відео та заглиблюватися в читання. В середньому на їхнє прослуховування активні слухачі витрачають близько 54 хвилин у день. При цьому на читання газет або онлайн ЗМІ – понад дві години, за даними Digital 2021 Report від We Are Social і Hootsuite.
Ми поспілкувалися з авторами, які створюють подкасти на різні теми та дізналися, яку головну ідею вони переслідують та що треба почути в їхніх записах.
Про життя
Це авторський подкаст Кріс Косик та Діми Малєєва, їхні розмови про все, що цікаво та незрозуміло. Кожен випуск має нову неочікувану тему. Тут говорять про міфи, корупцію, Біблію, своє життя та незвичайні факти.
Кріс Косик, співведуча подкасту:
«Ми українці і для нас дивно не розвивати продукти своєю рідною мовою. Головний меседж, який ми хочемо донести – це те, що не обов’язково бути експертом, щоб захотіти цікавитись будь-якою новою сферою».
Про людей
Ці подкасти розповідають про людей, життя яких ускладнює те, що їхні проблеми та потреби держава та суспільство ігнорують, бо в нашому житті залишається дуже мало простору, щоб думати про когось, окрім себе та своїх близьких.
Катерина Майборода, засновниця медіа «Неначасі», авторка однойменного подкасту:
«Для мене це скоріше про розвиток україномовного контенту загалом. У східних і південних областях багато людей говорить російською і «гуглить» російською, тому медіа та бренди виготовляють російськомовний контент. Через це навіть ті люди, які вже перейшли на українську чи ще в процесі (наприклад, школярі та студенти) теж «гуглять» російською. Таким чином ми отримуємо дилему курки та яйця: люди не можуть знайти актуальну інформацію зі свого регіону українською, тому що медіа і маркетологи орієнтуються на більшу аудиторію. І щось має змінитися.
Саме тому, на мою думку, варто створювати україномовне медіасередовище. А аудиторія підтягнеться, якщо контент того вартий.
Меседж подкасту про те, що в Україні, і зокрема в Запоріжжі, живуть різні люди з різними потребами та їх потрібно поважати та враховувати. В наших силах зробити співжиття зручнішим для всіх, бо ніхто з нас насправді не застрахований від того, щоб потрапити до вразливої категорії.
Перший сезон «Неначасі» був присвячений ЛГБТ-спільноті. У другому будемо розповідати про те, як живеться батькам дітей із дискримінованих груп – інших національностей, з інвалідністю, ВПО.
Ми прагнемо в прямому сенсі дати голос тим, кого суспільство, місцева влада та держава часто не враховує, не запитує про те, що їм потрібно, щоб почуватися комфортно в цій країні. І показати, що ці люди не “десь там”, а поряд із нами. Вони ходять тими ж вулицями, відвідують ті ж лікарні, школи та кафе.
Особливість подкасту в тому, що у кожному випуску є співрозмовники із Запоріжжя. Для нас важливо зберігати цю локальність. Ми віримо, що “менше значить більше”: працюючи з меншою аудиторією можна точніше потрапити в запит, встановити тісніший контакт. Це якісні показники. І це важливо, адже наше світовідчуття часто більше залежить від людей нашого міста/села, тому що з ними ми перетинаємося щодня, з ними визначаємо спільне майбутнє, з ними у нас спільний простір і наративи.
При цьому нас слухають і в Києві, і в Дніпрі, і в Харкові, і у Львові, бо ми говоримо про дискримінацію, яка притаманна всій Україні. Розповідаємо історії людей, чиї переживання знайомі багатьом людям із інших куточків держави.
У другому сезоні, ми разом із колегами з “Район.Луцьк” покажемо історії батьків дітей із вразливих груп і з Запоріжжя, і з Волині.
Чи впливає населений пункт на якість життя і на почуття від ставлення суспільства, влади? Люди зі Сходу та Заходу зможуть порівняти свої досвіди: десь інакше подивитися на інфраструктуру міста, а десь зрозуміти, що їхні життя дуже схожі попри всі відмінності».
Про здоров’я
Це проєкт про доказову медицину. Лікарка Віолетта Лійка та лікар і медичний блогер Андрій Med Goblin пояснюють, як залишатися здоровими та розвінчують медичні міфи. Все це з гумором та адекватними порадами.
Співведуча «Здорового подкасту» Віолетта Лійка:
«Розвивати україномовний контент дуже важливо, тому що його надто мало на просторах інтернету і він сприймається з деякою упередженістю. Більшість звикла слухати російськомовний контент. Треба розвивати культуру мови і розуміти, що в Україні україномовний контент – це норма.
Головний меседж нашого подкасту – це розуміння у населення, яке цікавиться своїм здоров’ям та відповідає самостійно за нього, що є захворювання, які не потрібно лікувати, є які потрібно лікувати, але їх лікують різноманітними методами. Ми хочемо додати такі ключові меседжі: як точно не треба робити і на що варто звернути увагу. Це питання системи охорони здоров’я, хоч реформа почалася декілька років тому, не всі пацієнти знають на що вони мають право, на що взагалі не мають права, за що відповідає лікар, за що відповідає пацієнт. Ми хочемо додати таку науч-поп інформацію щодо тих чи тих станів, які найбільш запитувані в аудиторії. Загалом наша аудиторія – це люди більш молодого віку, десь від 18 до 50. Головний посил у тому, що пацієнт сам несе відповідальність за своє здоров’я і вирішити практично будь-яке питання у сфері медицини можливо, для цього просто треба знати до кого звернутися і як звернутися, і ключові речі в лікуванні простих станів, умовно якоїсь застуди, інфекції.
У наших ефірах є гумор, я не можу сказати, що його немає в інших, але в нас його досить багато. У нас дуже легка розмова. Це не суха інформація про медичні стани, хоча нас іноді у цьому звинувачують, що ми начебто сильно розтягуємо інформацію. Ми обрали такий формат, де ми спілкуємося, де нам класно, де ми жартуємо і саме тому подкаст виходить таким довгим і багатьом людям подобається саме веселитися разом із нами і в тому числі обговорювати серйозні стани. У нас є українська мова. У нас є медична експертиза, тому що ми обоє є лікарями, обоє є блогерами. Мій співведучий, Андрій, є кандидатом медичних наук. У нас є підтримка видання The Village Україна і я думаю, що в нас попереду ще один сезон».
З музикою та гумором
Подкасти про музику та гумор із львівською ноткою. Для поціновувачів зустрічати та проводити день із гарними настроєм та історіями з саркастичною родзинкою.
Василь Колісник, співзасновник і ведучий подкасту:
«А якою ще мовою записувати подкасти?! Звісно, перед авторами з’являється спокуса перед записом першого епізоду “а якою ж мовою це робити?”. Дехто обирає російську, бо вважає, що це дасть більше охоплення для подкасту і, можливо, це працює. Є автори які обирають ще «травматичніші» методи і роблять двомовні подкасти (українською і російською). Я не знаю на що вони очікують і в що інвестують.
Автори, які обирають англійську чи французьку, чи будь-яку ще мову напевно теж розуміють ринок і слухача на якого вони орієнтуються.
Скажу так: роблячи подкасти українською ти стаєш співтворцем нової культури або явища. Інвестуєш свій час і вміння у простір, де перебуваєш/проживаєш/любиш.
Тут можна би було написати ще півсотні патріотичних закликів, якими вдало уміють маніпулювати канали, аби зробити собі рейтинги, але кожен вибирає собі шлях сам. Ми свій ще шукаємо і щоб не загубитися в тому всьому медійному морі говоримо однією мовою».
Як говорить Василь Колісник, головною ціллю Радіо Скорботи є якісний продукт який так чи інакше допомагає слухачам чи годиною спокійної музики у такому шумному світі, чи півгодинним спеціальним концертом-квартирником у подкасті “Щось живе”, чи історіями про великих людей і їхнім вмінням писати такі листи, які крізь часи залишаються важливими і не втрачають концентрату вкладених у них почуттів.
