Державне бюро розслідувань (скорочено ДБР) – новостворений український правоохоронний орган, що розслідуватиме злочини ТОП-посадовців, суддів та колег-правоохоронців. Але аналіз кадрових призначень у відомстві дає підстави припустити, що ДБР стане черговою ширмою з прикриття корупційних потоків. Приміром Ольга Варченко, перший заступник директора цього правоохоронного органу, «засвітилась» у стількох злочинних схемах, що невтямки, яким чином їй взагалі вдалось отримати таку високу посаду?
Перипетії довкола Державного бюро розслідувань тривають більше 5 років. І лише у липні 2018–го комісія, створена спеціально для відбору керівників відомства, спромоглась провести конкурс і визначити претендентів на керівні посади в Бюро. Відтоді до виконання обв’язків пристали лише троє: це Директор ДБР Роман Труба та два його заступники – Олександр Буряк і Ольга Варченко. Решту, а це 27 керівників територіальних управлінь, очільник ДБР на посади не призначив. У пана Труби виникли підозри, що серед переможців конкурсу є сумнівні кандидатури . Водночас те, що його першим заступником може бути особа причетна до незаконного заволодіння нерухомістю, афер з транспортними засобами та ряду інших гучних скандалів, директора ДБР мало цікавить.
У правоохоронні органи Ольга Варченко прийшла на початку 2000-х. Далі було впевнене просування кар’єрними сходами. У прокуратурі Києва вона почала працювати у 2002 році, а в червні 2016-го вже очолювала управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді так званого Департаменту “Кононенка-Грановського” у Генеральній прокуратурі України. Але цікавим видається не стільки її професійний шлях, скільки кримінальні справи, фігурантом яких ставала Ольга Олександрівна.
Найбільше уваги ЗМІ приділили участі Варченко у справі проти “Центру протидії корупції”. У 2017 році ГПУ звинуватила громадських активістів у нецільовому використанні грантових коштів та призначила відомій антикорупційній організації ряд перевірок. За інформацією з джерел наближених до прокуратури «…документи, що були потрібні для цих перевірок саме пані Варченко».
Тоді справа закінчилась повним фіаско прокурорів. Посольство США висловило обурення з приводу безпідставних втручань у справи антикорупціонерів, і суд закрив справу.
Проте, є у послужному списку Ольги Варченко фрагменти життєпису, що варті більшого дослідження та уваги.
Серед документів, якими редакція оперувала у ході розслідування, є протокол допиту свідка, який нам відправив анонім, по справі незаконного привласнення нерухомого майна співробітниками правоохоронних органів. Цікаво те, що головним фігурантом цієї справи виявився чоловік Ольги Варченко – Олександр.
Відомо, що у 2011 році, в Києві, діяла злочинна група так званих “чорних ріелторів”. Суть схеми полягала у тому, що з корисних мотивів правоохоронці, які мали доступ до закритих баз даних, відшукували самотніх пенсіонерів та асоціальних осіб, які мали у власності квартири. Тільки-но “кандидат” помирав, як на його квартиру одразу знаходився претендент, якому у стислий термін вдавалось оформити усі необхідні документи й продати нерухомість.
Бувало власник квартири зникав безслідно. Спитаєте як правоохоронцям ставало зрозуміло, що шукати бідолаху ніхто не буде? Та звісно ж через учасників схеми. Та й без прокурорського захисту така оборудка не спрацювала б. Тим часом Олександр Варченко, відомий у кримінальних колах під прізвиськом “Брежнєв”, не лише «зливав» адреси та відомості про власників квартир, а й у разі виникнення у “чорних ріелторів” проблем, вирішував їх за певну винагороду.
Квартирних афер, в яких «засвітився» Олександр Варченко було декілька. Ми могли взагалі нічого про них не дізнатись, якби не власник транспортної компанії. Саад Махфуд. Свого часу Махфуд придбав у “чорних ріелторів”. квартиру на Хрещатику, але у його випадку злочинна схема не спрацювала. Варченко подумав, що чергова квартира “вільна” і, аби конкуренти не змогли його випередити, наклав на неї арешт. Власник – бізнесмен Саад Махфуд про це дізнався і провів власне розслідування. Після чого звернувся до правоохоронних органів та змусив їх відкрити за фактом кримінальне провадження.
Найкумедніше те, що тоді Олександр Варченко обіймав посаду начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю (УБОЗ). А отже, мав відкрити кримінальне провадження проти себе самого. А так, після звернення Саада Махфуді до правоохоронних органів це зробив прокурор Подільського району столиці Юрій Севрук. Згодом, за допомогою кадрового рокірування , справу вдалося спрямувати у київську прокуратуру, до відділу, який тоді очолювала Ольга Варченко! Напевноця пані терміново підписала постанову про закриття кримінальної справи стосовно свого чоловіка.
Уникнуло подружжя відповідальності і за махінацію з продажем автомобіля. Трапилось це через 3 роки після згаданої нами квартирної афери, у липні 2014-го. Олександр Варченко мав право на користування автомобілем Volkswagen Touareg 2010 року випуску, хоч юридично авто належало іншій особі. Влітку того ж року Варченко передав машину для продажу своєму знайомому на прізвище Ладика. А той за 60 тис доларів поспішив продати авто Олегу Васильовичу Лисенку. Проте, у жовтні 2014-го Лисенка несподівано зупинили співробітники ДАЇ та відібрали автомобіль. Як з’ясувалось, Варченко звернувся до своїх знайомих правоохоронців і повідомив, що його друг Ладика незаконно продав авто. Хоч усі супровідні документи були у того на руках.
Згідно поданих декларацій, зараз в Олександра Варченка немає права на користування вищезгаданим автомобілем. Як нам стало відомо після розголосу у засобах масової інформації по відношенню до Варченка була проведена службова перевірка. Але її результати знову опинились на столі його дружини, пані Ольги Варченко, яка з успіхом поховала і цю справу.
Складається враження, що Ольга Олександрівна втручалась у справи лише тоді, коли потрібно було рятувати чоловіка. Але у 2017 році, напередодні свого призначення у Державне бюро розслідувань, наша героїня засвітилась у геть іншому скандалі із вимаганням хабарів.
В травні 2017 року правоохоронці заарештували Голову податкової адміністрації Харківської області Станіслава Денисюка. Доньці чиновника через посередника повідомили, що справу можна закрити за 2 млн. доларів. Дочка відмовилась передавати гроші і звернулась до прокуратури із заявою про вимагання хабара. У злочинній схемі була задіяна така кількість високопосадовців, які боялись втратити свої посади, що ( о, диво!) справу знову доручили Ользі Варченко. На той момент Ольга Олександрівна вже працювала у згаданому Департаменті “Кононека-Грановського”. Саме вона перекваліфікувала справу з “вимагання хабара” на “шахрайство”, бо у цьому випадку крайнім виявлявся посередник. Начебто, він просто вимагав гроші, які б, все одно, не передав до правоохоронних органів. Згодом той посередник зник і донині не знайдений.
Схеми подібні до цієї майже досконалі. Як правило рідні високопосадовців йдуть на співпрацю, з якої такі як Варченко отримують свій відсоток.
Власне, саме відсотками і можна пояснити матеріальну забезпеченість родини Варченків. Згідно із поданими деклараціями, єдиним джерелом доходу Ольги та Олександра є заробітна плата. Проте, витрати родини абсолютно неспівмірні з її доходами.
Чого тільки вартий будинок у Києві площею 220 кв. м., будівництво якого ще не завершене. За приблизними підрахунками у зведення житла вже вкладено понад 3 000 000 гривень (!), і щоб завершити будівництво знадобиться ще 1,5 мільйона. А це річний заробіток подружжя за умови, що вони нічого не їстимуть та взагалі нічого не куплятимуть протягом року.
В автопарку родини є BMW X5 – марка автомобіля, яка минулого тижня наробила проблем Міністру інфраструктури Володимиру Омеляну. Цікаво, що вартість авто згідно декларації становить 85 000 грн. Оскільки придбали його у 2013 році – це 10 000$. Однак, зараз навіть вживаний автомобіль подібної марки 2007 року випуску, коштує щонайменше 17 500$. Тож: або Ольга Варченко вміє добре торгуватись, або вона внесла до декларації недостовірну інформацію.
Інтригуюча, як на нас, інформація стосується матері Ольги Варченко( дівоче призвище Болдурат) – Лідії Болдурат. У декларації за 2015 рік зазначено, що вона придбала будинок, площею 113,9 кв.м. Вартість подібного маєтку у селищі міського типу Нове, Кіровоградської області стартує від 25 000$. Звідки у жінки, яка за весь рік задекларувала лише 14 400 грн. пенсії, кошти на купівлю будинку? За даними інформаційно-аналітичної платформи YouControl ані мати, ані батько не є власниками жодного бізнесу, а отже не могли мати таких коштів.
Схоже, що невідповідність зрозуміли і в родині Варченків: з декларацій 2016 та 2017 років згаданий будинок загадковим чином пропав. Однак машина свекрухи нікуди не зникла. У 2016 році Ольга Миколаївна стала власницею Toyota Camry 2008 року випуску, вартість якої стартує від 11 000$. Ця жінка теж пенсіонерка, до того ж проживає у київському гуртожитку.
Виникають питання і стосовно грошових активів родини, адже сума готівки та коштів, розміщених на банківських рахунках становить близько 1 млн. гривень (!)
Навряд Варченки могли відкладати заощадження зі своєї зарплати. За 2015 рік загальна сума, яку вдалось заробити подружжю склала 274 тис грн, а за 2016 – 504 тис грн. Тобто, навіть якби весь цей час родина відкладала не витрачаючи жодної копійки, суми в 1 млн. грн не назбирала б.
Одним з головних критеріїв отримання високої посади у Державному бюро розслідувань є доброчесність. Для цього кандидатів на керівні посади ДБР перевіряли на поліграфі. Але як Варченко могла закрити проти свого чоловіка кримінальні справи та сховати усі докази, що пов’язують її родину з злочинними аферами? Тут: або корупція процвітає, або поліграф дурний.
Нещодавно, Голова ДБР Роман Труба зізнався, що не перевірив результати поліграфічного дослідження своїх заступників, перед їх призначенням на посади та пообіцяв зробити це найближчим часом. От тільки чи допоможе це позбавити Ольгу Варченко права керувати головним правоохоронним органом країни? Чи попри усі викриття та прямий стосунок до злочинних схем вона продовжить виконувати свої обов’язки та забезпечувати захист корупційних махінацій свого чоловіка. Він, до речі, пішов на підвищення і зараз працює у Департаменті захисту економіки Національної поліції України.