Нічна варта, пропахла димом від багаття сукенка, захриплий від сотень проспіваних пісень голос, вражень, яких би вистачило на сценарій якогось фільму. Саме так вже кілька років починається мій серпень. З того моменту, як я вперше потрапила на “Бандерштат”. Приїхала, відчула ритм, загубилась в цій атмосфері. Це було кохання з першого погляду. Справжнє і взаємне. Таке, що і в горі, і в радості.
“Бандерштат” – це забути про все і три дні не думати далі лінії горизонту. Навіть якщо ти страшенний трудоголік чи невротик. Ходити кілька днів в тих самих шортах. Витряхати пісок і траву з усіх кишень. Наповнюватись цікавими гутірковими розмовами і запалюватись новими ідеями. Не полінуватись і прокинутись зраненька, щоб разом з пригорщею інших відчайдух пойожитись і зустріти новий день в позі лотоса. Розуміти, що ти в правильному місці, з правильними людьми і що для дофаміну не потрібен алкоголь. Блукати серед ночі, шукаючи свій намет серед тисячі подібних. Не злитись, коли сусіди не дають тобі спати, співаючи до ранку під гітару “люди, як кораблі”, а тихенько і стомленно підспівувати їм зі свого спальника. Після фесту вертатись в автобусі додому і страшенно хотіти спати, але співати в унісон з купою не таких вже і незнайомців “лиш вона, лиш вона, сидітиме сумнааа”, бо це здається набагато привабливішим планом.
Клікай по зображенню та замовляй квитки на Бандерштат 2021!
“Бандерштат” – це сотні прекрасних пісень. Якісь заслухані до дірок і викарбовані в серці, а якісь відкриваєш і закохуєшся вперше. Але усі прекрасні, а головне – на будь-який смак. Одне вухо пестить мелодійна лірика, а інше – оглушує рокерський рев. А ще там є смачнюща польова кухня: борщ, варенички, картопелька! З мінусів – очі розбігаються і слина не затікає назад, з плюсів – плюс кілограм на вагах. Але, повірте, ввечері він весь витанцюється! Бо танцюють усі. Хтось слемиться, як в останнє, хтось просто підтанцьовує. Хтось в такт, хтось геть вибивається з ритму. Хтось додає в свої танці рокешний кач руками, а хтось індійські бедра. Зліва – хіп-хоп, справа – щось, що здалека нагадує тектонік. І вся ця атмосфера до непристойності красива. Впевнена, що в китайській мові для цього придумали якийсь ієрогліф.
І головне, що “Бандерштат” – це не лише про співи та пляски, а ще й про орієнтири та цінності. Про наше, українське. Про те, щоб пам’ятати свою історії і гідну творити нову. Про вибір, бо якщо з етнічною ідентичністю ми народжуємося (“вибрати не можна тільки батьківщину”), то громадянська ідентичність – це свідомий вибір, який робиться протягом усього життя.
Для мене Бандерштат – це не disconnection, а навпаки повний connection зі світом. Коли ти відчуваєш себе частинкою чогось більшого, але водночас крихітного, бо світ насправді – маленька крапинка в космосі. Але така строката, що вражень в ній – біжи і хапай оберемками. Минуле ковідне літо було без фестивалів. Літо, де ми недотанцювали, недоспівали, недорозповідали історій навколо багаття, недознайомились. Так ось, цього літа я вкотре їду на “Бандерштат”, бо хочу, щоб цих “недо” стало набагато менше, а бандерштатних історій – набагато більше.